Мабуть, усі ми замислюємося над своїм життям. У кожної людини різна доля. Бог створив людей не схожими одне на одного. Кожному з нас відміряно свій час на цій платеті, який вимірюється роками.
У дитячому садочку я вважав, що моє життя - це життя не дуже щасливої дитини. Я заздрив сусідському хлопчику, якого батьки возили до садочку на автомобілі. І у нього були дуже гарні іграшки. Я народився у простій родині. Мама була звичайною медсестрою, а татко працював на заводі робітником. Я часто жалів себе і думав про те, чому ж моє життя нещасне, чому я не маю дорогих подарунків на день народження і не їжджу щороку до моря, як їздили мої знайомі хлопчаки.
Але у п’ятому класі я познайомився з однією людиною і мій погляд на життя кардинально змінився.
Це був початок навчального року. Класний керівник відчинив двері і до нашого класу в’їхав інвалідний візок. На нас дивилися красиві світлі очі, а симпатичне обличчя світилося щирою посмішкою. «Це Оленка, вона з родиною переїхала з іншого міста і тимчасово у нас буде навчатися» - промовила вчителька.
Клас був здивований, погляди дітей розгубленими. Такої однокласниці ми не очікували. Усім хотілося також щиро посміхатися Оленці у відповідь, але натомість були лише усмішки жалю і співчуття.
Оленка виявилася дуже веселою, розумною, життєрадісною дівчинкою. Вона добре навчалася, з нею було завжди цікаво і весело спілкуватися. Ніколи ніхто не бачив її засмученою і не чув, як вона нарікала на своє життя і свою долю. Навіть на уроці фізичного виховання Оленка, дивлячись як ми скачемо, бігаємо, граємося у волейбол, лише жартувала і виробляла викрутаси на своєму візку.
Після знайомства з цією дівчинкою я зовсім по іншому поглянув на своє життя. Зустрічаючи ранок і дивлячись на схід сонця я думав, яке це щастя: бачити усю цю красу. На землі ж є багато незрячих людей, які цього не можуть. Для мене зараз великим щастям є здатність бігати босоніж по піщаному пляжу . Згадуючи Оленку і таких як вона, я радів кожному дотику ніг до землі. Тепер не зітхаю,що в мене не має айфона, а йду по складній життєвій дорозі і просто дякую богу, що дав мені це життя.
Людське життя прекрасне. А якщо це життя фізично-здорової людини,то воно прекрасніше вдвічі.
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|