Про війну завжди важко говорити. Немає нічого дорожчого, ніж людське життя. Вже пройшло багато років від закінчення Великої Вітчизняної війни. Свідків тих подій залишається все менше. І ті жахливі воєнні часи стають далекими-далекими. Здається, людство зробило висновки.
Світ почав працювати над рецептами довголіття і нанотехнологіями, думати про військові дії у 21 столітті почало здавалося повним абсурдом. І якби нам,українцям, хтось сказав, що війна може бути тут і сьогодні через майже як сто років, ніхто б звичайно не повірив.
Та доля послала на нашу націю важкі випробування. Агресивна,корумпована влада, що надовго вчепилася у свої посади в Україні, не мало нічого спільного зі своїм народом. Можновладці, ставши мільйонерами за рахунок простих людей, були готові на все, щоб зберегти накрадені гроші і свої посади у владі.
Та доля послала на нашу націю важкі випробування. Агресивна,корумпована влада, що надовго вчепилася у свої посади в Україні, не мало нічого спільного зі своїм народом. Можновладці, ставши мільйонерами за рахунок простих людей, були готові на все, щоб зберегти накрадені гроші і свої посади у владі.
Прості люди працювали за копійки, а чиновники розбудовували собі все нові і нові маєтки. Народ був у відчаї і повстав проти тиранів і крадіїв. Та влада перейшла усі межі і віддала наказ розстріляти простих людей. І весь той жах, про який ми чули лише з книг і розповідей ветеранів війни, тепер був поряд з нами. Війна була реальна, а ворогом стала влада.
І як у Велику Вітчизняну, так і зараз народ боровся за своє життя, за свою свободу, за своє майбутнє.
Це страшно. У 21 столітті хоронити вбитих рідних і знайомих - це просто жах. Ще вчора ці люди будували плани на майбутнє, ростили своїх дітей, навчалися, а сьогодні від них залишилися лише спогади. Так, це світлі спогади про героїв нації, що загинули за наше з вами майбутнє, але людей не можна вбивати. Ніхто і нікому не давав права забирати у людини життя. Життя дає лише бог і лише він має право його забирати.
В України зараз важкі часи. Про жахи війни у нас тепер свої страшні спогади. Спогади про розтріл снайперами молоді прямим пострілом у серце. Спогади про вбитих пенсіонерів, з яких витягували по сім куль, спогади про викрадених і катованих українців. Війна - це дуже страшно і ми це запам'ятаємо надовго.
Та Україна сильна нація і вона це довела. Ми пройдемо через усі випробування і наша країна розвітне, як квітнуть навесні каштани, як квітнуть наші соняхи, так буде процвітати наша багатостраждальна земля. І ми, майбутні покоління, повинні зробити все, щоб українці ніколи більше не гинули і щоб ми не ховали наших вбитих людей.
Бо війна - це страшно, дуже і ми, як ніхто інший, це розуміємо.
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|