Людство – це немов величезний букет квітів. Кожна людина в ньому – це окрема унікальна і неповторна квітка зі своїм ароматом, зі своєю формою пелюсточок та листочків. У кожної людини свої переконання, погляди, принципи, цінності. І всім нам доводиться жити на одній планеті, вчитися в одному класі, ходити по одній вулиці.
І вберегти від воєн, суперечок і непорозумінь всіх людей покликана толерантність. Толерантність – це терпимість до чужих поглядів. Ми можемо не погоджуватись, бурхливо протестувати проти чужої думки, нам може хотітися образити людину лише за те, що вона думає не так, як ми. Але ж наша думка теж може когось зачіпати, чи не так? Говорять, скільки людей, стільки й думок. Треба вчитися слухати чужу думку, розуміти переконання інших і намагатися не перечити. Інша справа, коли мова йде про суто об’єктивні речі, де може бути або правда, або неправда. Ми живемо в вік інформаційних воєн, коли кожне нове повідомлення може нести в собі і брехню, і провокацію, і наклеп. Треба вчитись також аналізувати інформацію, пропускати через свою свідомість.
Але бувають речі, котрі не потребують доказів чи переконань. Люди можуть мати шкіру різного кольору або сповідувати різні вірування. І ми повинні бути толерантними з такими людьми, не робити висновки про їх моральну культуру чи характер, лише виходячи з кольору їхньої шкіри, мови чи діалекту. Всі ми люди, і кожен з нас – крапля в океані людства, наділена своїми унікальними, самобутніми ознаками.
Ми всі хочемо, щоб нас поважали, щоб з нашою думку рахувалися. Отож ми повинні ставитися до людей так само. Ця проста істина, відома ще з Біблії, несе в собі глибоку мудрість. Прийнявши її, кожен з нас зможе відчути себе в цьому житті більш впевненим та захищеним.
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|