Мабуть, кожен з нас замислювався над тим, чому він народився? Яка його місія і у чому сенс життя?
Ми народжуємося, виростаємо, проживаємо відмічений богом шлях і відходимо у забуття. То у чому ж наша міссія? Чому люди вже сотні років приходять у цей світ? І як треба прожити, щоб не було в старості соромно за бездумно прожиті роки?
Задумуючись про це, я згадав своїх батьків. Татко був дуже зайнятий: багато працював. Він жив за принципом: збудувати будинок, виростити сина. Мама - вчителька початкових класів, була дуже доброю людиною. Вона мала інший погляд на життя. Читаючи про трагічні землетруси в Японії, мама зітхала і казала, що всі ці дорогущі речі: дивани,телевізори,ремонти - не варті того, щоб на нього працювати і в один момент все втратити. Мама більше переймалася сусідським хлопцем, що потратив у аварію, ніж тим, що у нас не було останні десять років ремонту, про який переймався тато.
Мама бігла з зарплатою до сусідки і давала їй на лікування постраждалого хлопця. Татко в свою трусився над кожною копійкою і постійно гомонів, що треба думати про завтрашній день.
І ось сидиш і задумуєшся в чому ж той сенс життя і чиї принципи - татка чи мами - мені ближчі?!
Мама світилася від щастя, коли нарешті сусіда виписали з лікарні. Такими ж щасливими очима світився татко, коли купив собі новий ноутбук. І, мабуть, сенс у тому, щоб бути просто щасливою людиною і радіти кожному прожитому дню. Насолоджуватися кожною хвилинкою життя, відміряного тобі богом на цій планеті.
А що саме дарує нам радість і робить щасливим на життєвій дорозі - вирішувати лише кожному з нас.
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|