Все школьные сочинения по литературе

Найулюбленіша пора дня для мене – це вечір. З самого ранку я очікую його дуже сильно. Адже ввечері всі повертаються додому, стомлені або не дуже, після нелегкого робочого дня. Ми прощаємося всі зранку, зустрічаємося знову ввечері і для мене немає кращої миті за цілий день. Але спершу треба прожити цілий день, щоб прийти до цього прекрасного часу доби.

Зранку вся родина збирається по справам: я з сестрою збираюсь до школи, мама готує сніданок та вирушає на роботу, тато теж. Ми прощаємося і розлітаємось кожен хто куди. Потім починається буденне життя: уроки, однокласники, домашні завдання. Після школи я не втрачаю нагоди трішки прогулятися, дуже тяжко сидіти півдня в класі, а потім зразу бігти додому. Вдома на мене чекають мої домашні обов’язки: треба навести порядок в кімнаті та вимити посуд. Мені допомагає сестра. А потім ми разом обідаємо та сідаємо вчити уроки.

Чудово, якщо ми встигаємо справитися з цими завданнями до повернення з роботи батьків. Бо часто буває так, що вони приходять, а ми досі працюємо над книжками. Це так стомлює! З приходом тата і мами починається наш родинний вечір. Вони вдвох йдуть на кухню готувати смачненьку вечерю, а ми з Діаною (сестрою) дороблюємо останні завдання та приєднуємося до них. Кожен ділиться своїми подіями, що сталися за день. Більше всіх завжди чомусь говорю я, але всі мене уважно слухають. Просто я дуже люблю ділитися найменшими дрібницями свого життя! Нічого не можу з цим поробити.

Мені подобається, що вечеряти ми сідаємо всі разом. Для моєї мами чомусь завжди це було дуже важливим – збиратися ввечері за столом всім разом. Тому вже так склалося традиційно і ми до цього звикли. Я знаю, що в інших родинах інколи діти вечеряють окремо, а батьки теж окремо, або біля телевізора. В нас так неможна, але мене це не дивує: так було завжди. Сидячи разом за столом ми маємо нагоду поговорити, поділитися проблемами та радістю, яка була в шкоді. Після вечері всі ми маємо час для відпочинку. Тут буває по-різному. Інколи кожен займається своєю справою: тато дивиться якесь кіно, мама читає або щось шиє, сестра грається на комп’ютері, я малюю. У нас багато справ, котрими можна займатися. Але іноді вечори ми проводимо всі разом. Або переглядаємо всі разом якийсь смішний фільм, або граємо в настільні ігри, або разом розбираємо старі фотографії чи наводимо лад в якійсь шафі. Це не так нудно як здається, адже інколи звичайне розгрібання старих речей закінчується сміхом та жартами.

Особисто мені більше подобається грати в настільні ігри. Я тоді справді відпочиваю. Ми сміємося, жартуючи, сперечаємося, ми ще краще пізнаємо одне одного. Мої батьки в такі моменти аж сяють! Вони теж стомлюються на роботі і потребують такого простого, легкого відпочинку. Але інколи хочеться побути на самоті, тоді я слухаю музику, читаю, спілкуюся з однокласниками в мережі. Один раз на тиждень щовечора ми маємо не дуже приємний ритуал: батьки листають наші щоденники. Я навчаюся добре, а от моя сестра інколи має деякі проблеми з вчителями. Нас ніколи не сварять, не кричать за оцінки, але ми маємо чимало вихованих бесід на різні теми. Такі вже мої батьки!

Однак, я дуже люблю родинні вечори. Мені це дарує відчуття спокою, захищеності. Повертаючись щодня зі школи, я знаю, що на мене чекають, що мене вислухають, зрозуміють та підтримують. Це дуже важливо для щоденного життя, адже в школі часом стається стільки прикрощей, а на друзів не завжди можна покладатися. Моя родина – моя опора, мій надійний захист та підтримка. Я не знаю, що б я без них робила, тому намагаюся цінувати кожну проведену разом мить з ними, не ображатися та не розчаровувати своїх батьків та сестру.