Все школьные сочинения по литературе

Щастя – те, що намагається пізнати кожна людина. З давніх-давен люди писали, співали, малювали його, намагалися осягнути. Але я впевнена, що не існує єдиного стандарту щастя. Все дуже відносно.

Людина, в якої немає грошей, вважає, що саме в них щастя. Людина, котра втратила батьків, мріє про їх повернення і думає, що то було істинним щастям. Що ж насправді? Можна було б сказати, що щастя там, де нас нема. І в дечому це правда.

На мою думку, щастя – це наші внутрішні відчуття. Для того, щоб їх пізнати, інколи треба сідати і аналізувати своє життя. Що ми маємо? Що ми можемо мати? А що ми могли б не мати? коли мені здається, що моє життя складне, непросте, що в школі важко, а хотілось би десь відпочивати, я сідаю, беру в руки ручку і пишу «Що я маю?». І тоді починається справжня магія.

У мене є живі батьки, котрі дають мені все, що в їхніх силах, аби я могла вчитися та займатися творчістю. У мене є здоров’я: я маю руки, ноги, гарний зір, міцні нерви. У мене є житло, я маю власну кімнату з власним ліжком, столиком, шафою. В мене є гарний одяг. В мене є багато книжок. В мене є друг і найкраща в світі сестра. Це зазвичай приймається як буденні речі, але подумайте лише на хвильку, скільки людей є на світі, котрі і половини цього не мають? Котрі мріють по гарячий обід, теплу ковдру, рідну маму? Для них це – щастя. А для мене – буденність. Тому я й перелічую, те, що маю, щоб час від часу переосмислювати свою буденність і розуміти, наскільки ж я щаслива людина!

Та всі ми живі. Багатьом з нас інколи хочеться помріяти. На запитання «Що тобі потрібно для щастя?» практично кожен замислиться і перелічить кілька важливих для нього речей. Інколи мені хочеться побувати в США, завести собаку, відправитись в навколосвітню подорож. «Тоді, - думаю я, - я точно буду найщасливішою в житті!». Але ж то все омана! Навіть якби все це збулося, я би була на сьомому небі від щастя певний період. А потім була б нова мрія, нове бажання щастя.

Дорослі бажають більше грошей, гарну роботу, нерухомість, збереження, можливість подорожувати, реалізувати себе. Але досвід життя підказує, що не всі люди, хто це мають, насправді щасливі. Якась частинка життя дає тріщину – і щастя як не було. Можна мати мільйон доларів в банку, але при цьому тяжко хворіти, і де тоді дівається щастя? Тоді щастя ховається в деталях: у втішливих словах лікаря, в гарному самопочутті.

Є така думка, як зробити людині добре. Треба зробити їй погано, а тоді повернути, як було до цього і кожен відчує себе щасливим. І це працює! Згадую, коли я хворію. Тоді нічого не хочеться: тільки б скоріше відчути себе краще, адже при хворобі нічого не робиться, все валиться з рук, лише лежиш і мрієш про те, як же добре встати на ноги, вийти на свіже повітря, зустрітися з друзями, навіть піти до школи!

Ось таке воно, людське щастя. Дуже мінливе, оманливе, хитре та підступне. Не треба його шукати, треба жити сьогоднішнім днем. Можна мріяти, але не зациклюватися на своїх мріях. Можна планувати, але не вірити в те, що здійснення цих планів зробить вас найщасливішим. Можливо, так, на якийсь час. Але потім захочеться ще чогось, а потім ще і ще… І так все життя ми шукаємо щастя, якого немає в майбутньому. Воно вже біля нас, в кожній хвилині сьогоднішнього дня. Треба тільки побачити його та навчитися хоч іноді його цінувати.