Чи бути в Україні двом державним мовам? Це дуже спірне питання, яке викликає шалені суперечки в суспільстві. Так склалося історично, що в Україні живуть представники різних країн. І ці представники намагаються обстоювати своє право на свою мову і культуру. Але проблема в тому, що в Україні ніколи не притіснялася жодна мова, крім української. Сьогодні постає питання про захищеність української мови. Відомо, що багато років українську мову називали меншовартісною, мовою селян та говорили, що нею не можна творити науку і мистецтво. А зі здобуттям незалежності постала проблема повернення українській мові престижного статусу, який був втрачений дуже давно. Але тут же активізується і інша частина населення, яка тривалі роки була під впливом російської окупації. Ці люди виросли в російськомовному середовищі, вивчали російську мову змалечку і українська для них чужа. В незалежній Україні для них постають такі на перший погляд дріб’язкові проблеми, коли написати заяву чи елементарно здати іспит для вступу у ВНЗ для них стає вкрай важко, бо все це треба робити українською мовою.
На мою думку, тут справа в усвідомленні себе як носія української національності.
Кожна людина мусить усвідомити і прийняти те, що народилась в Україні.
Батьківщину, як і батьків, не обираються. Вона дається чимось вищим від нас. А тому треба нести цю відповідальність і плекати в своїй родині традиції, вивчати мову. Кожна людина повинна передати наступному поколінню знання про мову та любов до неї. А також передати пам'ять про сумні часи, коли задля збереження мови і державності люди віддавали своє життя. Цю пам'ять треба передавати і вона повинна стати силою, котра вселить людям в душі бажання не цуратися рідної мови.
Чи треба Україні дві державні мови? Я гадаю, що ще не час. Спершу укріпитися має українська мова. Лише ледве більше двадцяти років панує єдина державна наша мова.
Ми ще й досі можемо стикатися з проблемами при пошуку україномовної літератури, преси чи фільмів. Ще й досі є люди, котрі комплексують у великому місті через українську мову і відвертаються від неї. І всі сили треба спрямовувати на те, що боротися з цим. При цьому, не слід пригнічувати і людей, котрі в силу історичних обставин не можуть визнати українську мову рідною мовою. Вони, можливо, вже не стануть іншими, але змінитися можуть їхні діти. А отже працювати треба над тим, що прививати найкращі українські риси маленьким дітям, наступному поколінню.
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|