У кожної людини є друзі. Хтось вважає, що має багато друзів, хтось вважає, що не має жодного. Протягом життя ми спілкуємось з однокласниками, різними людьми. З кимось ближче, з кимось на відстані. Але рано чи пізно з великої маси людей виокремлюються кілька, з якими хочеться спілкуватися найбільше і проводити постійно час. У людини з’являються друзі. І багато людей можуть похвалитися тим, що мають справжнього друга. Справжній друг – велике щастя, бо знайти людину, з якою комфортно і весело дуже важливо для кожного.
Кожна людина – як глибока криниця, наповнена своїми бідами, радостями, розчаруваннями та при ємностями. І коли нема з ким розділити всі ці речі, людина почуває себе самотньою та непотрібною. Для цього є друзі. А справжні друзі є для того, щоб ділитися всім цим з ними і відчувати себе щасливим, а також приймати на себе і радощі та біди іншої людини, бути поруч та підтримувати в скрутну хвилину.
Кажуть, що друг пізнається в біді. На мою думку, це чиста правда. Коли людині весело, коли їй є чим приємним ділитися з іншими – поруч може бути повно людей.
Але коли людина потребує допомоги, часто стається так, що поруч залишаються одиниці. Ділити горе складніше, вислуховувати скарги, проблеми, витирати сльози може лише по-справжньому вірна людина. Хоча і розділяти миті радощів можна по-різному. Один щиро радіє успіхам свого друга, а інший – тихо заздрить та бажає побільше невдач. На перше здатний лише справжній друг, а все інше – то люди фальшиві, корисливі.
Справжні друзі - це рідкісний дар. Треба вміти розпізнати в людях, що оточують, справжніх друзів, відповідати людям взаємністю на добро, прислухатися до них, дивитися на їхню поведінку. Чи піде та людина з тобою на ризиковану справу? Чи примчить до тебе, кинувши справи, коли ти будеш в біді? Чи прагне ця людина не просто розказувати про себе, але і слухати про тебе? Відповіді на ці питання засвідчують «справжність» друга.
Життя дарує нам справжніх друзів небагато. Поруч постійно може бути багато приятелів чи просто знайомих. І часто люди відкривають своє серце людям тим, кому це не треба, а тоді розчаровуються в дружбі і інших людях. Перед тим як відрити своє серце, треба пізнати людину, проводити з нею багато часу, шукати спільні інтереси та прислухатися до своєї душі, щоб почути, що вона говорить. Одного разу вона скаже: «Ось це – твоя людина!». І тоді поруч, можливо, з’явиться, справжній друг, проведення часу з яким подарує багато приємних відчуттів.
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|