Все школьные сочинения по литературе

Є такі слова: «Краще гірка правда, ніж солодка брехня». Це сказав наш мудрий народ, а народ завжди говорить істини, спираючись на свій досвід, гіркий чи не дуже. Що стосується правди, то це одне з найкращих прислів’їв в українців.

Правда – це дуже суперечливе і неоднозначне поняття. Кожна людина каже неправду або в своїй розмові має звичку прикрашати дійсність. Хтось робить це часто, хтось – дуже рідко, але з подібними речами стикається кожна людина. Всі кажуть, що треба завжди казати правду. Але ще в дитинстві люди починають розуміти, що правда може мати тяжкі наслідки. Дитина, вчинивши шкоду, боїться зізнатися батькам, бо знає, що може отримати покарання. Тому вона вигадує різні історії. Друзі-підлітки кажуть неправду своїм батькам про проводження свого часу,  дорослі люди часто теж не можуть увічі сказати всієї правди один одному. Хтось каже неправду, бо боїться правди. Хтось не хоче ранити ближнього, тому приховує деякі факти свого життя чи поведінки.  Неправда може бути різною: одні обдурюють людей задля заробітку чи наживи. Часто ми бачимо в метро представників так званих благодійних фондів, котрі маніпулюють людським горем. Ці люди відвернулися від правди задля грошей. А може бути інша неправда: дівчина каже своїй подрузі, що вона гарно виглядає в певній сукні, в той час як ця сукня може бути їй геть не до вподоби. В цьому випадку дівчина не хоче ранити свою подругу, але може виявитися так, що стане лише гірше. Є неправда ще масштабніша: щодня по радіо, телевізору та в Інтернеті на нас сиплються потоки інформації, і лише маленька частка її може бути правдивою. Ми щодня бачимо рекламу, нав’язування продуктів та послуг, кожен презентує себе як найкращого, але дуже рідко все сказане виявляється правдою. Як бачимо, неправди довкола дуже багато і уникати її вкрай важко. Ми живемо в такому світі, де правда і неправда зливаються в єдину течію, а розрізняти їх стає все важче.

І в нас є вибір: стати частиною цієї масової брехні чи спробувати протистояти їй. Перший шлях легкий, варто лише просто не пливсти проти течії. Другий шлях складніший. Треба бути кращим, починати з себе. Коли подруга запитає про сукню – чесно сказати їй свою думку, коректно та щиро висловити свої почуття  і допомогти обрати таку, яка буде їй справді до лиця. Не треба брехати своїм батькам. Щоб не доводилося цього робити, треба поводити себе так, щоб не створювати ситуації для брехні: не розчаровувати їх та не чинити проти їхньої волі.  І в разі ганебної поведінки – мати сміливість зізнатися та взяти на себе відповідальність.

На мою думку, людям, котрі цураються правди, не вистачає в характері саме відповідальності за свої слова. Мудрий народ також сказав: «Слово – не горобець.

Вилетить – не спіймаєш». Слова злітають з наших вуст і йдуть у вільне плавання, створюють свій ефект. І він того, якими будуть ці слова, залежать наші стосунки з іншими людьми. Слова мають бути правдивими, чистими, щирими, йти від серця. Тоді всі люди будуть щасливішими.