Все школьные сочинения по литературе

У Данте є чудовий твір «Божественна комедія». Він створив свою модель світу, в якій навіть кожному грішнику відвів окреме місце. Там є рай, пекло та чистилище. Пекло має кілька кілець, в кожному з яких знаходяться люди за певні гріхи, чим далі – тим складніші. Найстрашніший гріх у Данте – це зрада.

На мою думку, зрада заслуговує такого місця. Адже зрадити людину це жахливий вчинок. Саме слово «зрада» передбачає багато передумов.

По-перше, не можна зрадити людину, яку не знаєш. Отже, це спершу розкриваєш душу людини, вчиш її собі довіряти, привчаєш бути поруч. Людина починає вірити іншій людині, прив’язується до неї, починаю розвивати в собі якісь почуття, плекати якісь надії. Це можуть бути друзі, пара, подружжя чи наречені. Вони спілкуються, разом проводять час, обидва сприймають це як казку, планують майбутнє, ділять один  з одним радісні і сумні моменти, розказують свою історію життя, свої поразки та перемоги, повністю розкриваються одне одному.

А потім в один момент все руйнується. Один з них чи то не занадто сильні почуття плекав, чи то котрісь почуття виявились сильнішими, але в один момент один з них заплющує очі на почуття іншого і відвертається. Але в зраді мало відвернутися: треба вчинити удар. І цим ударом є або аналогічні почуття до іншої людини, або просто сліпа байдужість. Зрада руйнує те, що будувалося протягом тривалого часу, але найстрашніше те, що вона руйнує людські почуття. Людина, яку зрадили, перестає довіряти світові, перестає довіряти собі і своїм почуттям. В кожній добрій справі до себе, в кожному доброму слові вона починає шукати зерно зради та підстави. Вона не може взяти себе в руки і розпочати все спочатку, бо її переслідує відчуття того, що все повториться знову.

Зраджена людина втрачає себе. А той, хто зрадив, дуже часто продовжує таке ж життя, даруючи тепло і любов вже іншому. Але зрада буває не лише в коханні, вона буває і в дружбі. Часом той, кого вважаєш рідною душею, відвертається від тебе і тільки диву даєшся, як ти міг дружити з такою людиною? Тоді вже не хочеться дружби, хочеться спокою. Тоді починаєш до людей ставитися уважно і не підпускати їх в своє серце, залишаючи його тільки собі.

Той, хто зрадив раз, зрадить і вдруге. Я вважаю, що зраду не можна пробачати. Якщо людина засумнівалась одного разу, значить вона зробить це і вдруге, бо вона до цього схильна, бо це в її крові. Я б хотіла, щоб люди менше відчували на собі, що таке зрада, бо це справді перебудовує всі стосунки з усіма людьми і руйнує маленький людський світ.