Є в нашій мові чудові слова «Хто не знає минулого, не може сподіватися на майбутнє». Я погоджуюся з цими словами повністю. Історія – невід’ємна частина нашого існування. Якось я замислився над тим, що ми вчимо історію впродовж всього нашого навчання. Спершу ми вивчаємо її багато років у школі, потім – в університеті. Ми складаємо з історії ЗНО. Для чого все це? Багато хто обурюється, мовляв, навіщо історія фізику чи хіміку?
Маю на це запитання просту відповідь: тому що фізик і хімік так само як і історик мають жити в своїй країні. Всі ми громадяни однієї держави і щодня ми робимо маленькі кроки для побудови її майбутнього. Однак ми не можемо бачити майбутнє, не знаючи минулого. Історія відкриває нам очі на багато речей.
Цей як перший дитячий досвід: коли дитина один раз отримає опік від гарячого, вдруге вона не буде зачіпати гарячі предмети. Історія має майже практичну дію, тільки в більших масштабах. Однак тут не все так просто, адже вона зачіпає мільярди. Іноді таке враження складається, ніби в кожному народі існує певний колективний досвід або свідомість, від якого залежить, чи будуть повторюватися помилки минулого. Одні прагнуть жити в мирі, бо пам’ятають, що війна несе смерть і розруху. Інші ж навпаки, прагнуть війни, заплющуючи очі на історичні факти. Що керує ними? Напевне, певне викривлення історії.
А взагалі, історію пишуть люди. Кожен пропускає події історії через свій досвід і своє бачення і викладає свою думку, свою версію. До нас дійшли літописи давніх часі. Вони є глибоким джерелом інформації про життя Київської Русі, а однак його писали просто люди зі своїми інтересами та перевагами. Немає гарантій, що навіть той же Нестор Літописець не вкладав у свої літописи власне ставлення до побаченого.
Але все-таки ми не можемо відкидати історію. Як би там не було, кожен народ повинен вивчати історію свого народу, щоб розуміти свою сутність як громадянина, представника певної національності. Ми повинні знати і оцінювати всі сторінки нашої історії: сумні і веселі, ганебні і такі, якими можна пишатися. Оцінюючи і пізнаючи події минулого, ми можемо вчитися поступово краще розуміти сьогодення. Хоча воно сьогодні таке складне і заплутане, що розібратися важко. Але пройдуть сотні років і те, що сьогодні є трагедією, стане кількома абзацами в підручнику з історії, а наші наступники читатимуть про це, як ми читаємо про події сторічної давності.
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|