Всі діти між собою різні. Всі люблять різні іграшки, різні солодощі, у кожного свій смак на їжу, колір та музику. Проте одна річ об’єднує їх з певного віку на довгих 11 років, стає їм другим домом та сім’єю. Звісно ж, це школа.
Нас приводять сюди геть малятами до першої вчительки, котра для багатьох стає втілення добра та людяності. Вона відкриває нам двері в прекрасний світ знань, знайомить з книгою, буквами, цифрами, готує нас до величезної подорожі довжиною в життя. Потім настає середня школа і життя набуває нових барв. Звичайно, хтось каже, що в школі не цікаво, нудно, набридає вчити уроки і таке інше. Але багато хто, закінчивши її, через багато років згадує солодкі шкільні роки з сумом і всім серцем прагне повернутися назад. Тут ми знаходимо нових друзів, кохання, тут маємо перші успіхи, перші поразки. Це не просто школа, котра дає знання, це школа, що вчить нас жити. Мудрими поводирями по країні знань є наші вчителі, котрі під шкільним дахом взяли на себе відповідальність за наше навчання, і докладають чималих зусиль для того, щоб ми здобули достатньо знань і стали успішними людьми.
Крім того життя у школі не зосереджується лише навколо навчання. Тут можна знайти себе і в творчій діяльності. Хтось малює стінгазети, хтось виступає на концертах: співає, декламує вірші, грає в театрі. Комусь до вподоби ходити на різні гуртки. Ми вчимося не лише для того, щоб знати математику чи фізику, а й для того, щоб розвивати свої таланти і здібності.
Школа – наш другий дім. Нам тут завжди раді і дорога до рідної школи назавжди закарбується в моїй пам’яті.
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|