У кожній школі є кабінет української мови та літератури. І всі ці кабінети чимось схожі між собою: багато словників, художньої літератури, портретів письменників… Кабінет нашої школи особливий: різні учні та вчителі створювали його протягом шести десятиріч. Наша вчителька розповідала, що ще шістдесят років тому почали збирати для кабінету “Кобзарі” Т.Г. Шевченка.
У нашому шкільному кабінеті понад сто п’ятдесят різних видань творів великого українського поета і понад двісті п’ятдесят книг про Т.Г. Шевченка, його творчість та про музеї поета у всьому світі. Кожний експонат, кожна книга має тут свою історію.
“Кобзар“ Т.Г. Шевченка 1928 року видання – найстаріший експонат нашого кабінету, його подарувала нашій школі вчителька Іванова Ганна Миколаївна. Кажуть, що саме вона почала в сорокові роки ХХ століття збирати нашу колекцію. У книзі багато рядків підкреслено олівцем. Це мабуть, ті рядки, які вчителька поячнювала учням.
А “Кобзар“ 1941 року – це невеликого формату зелененька книжечка. Вона була на фронтах Другої світової війни разом із прадідом мого однокласника – Кравченком Семеном Григоровичем. Це він подарував дорогий йому примірник для майбутніх поколінь, щоб через багато років учні відчули, як їхні бітьки та дідусі боролися з ворогом, зберігаючи та високо цінуючи надбання нашого народу. А слово поета і після його смерті допомагає боротися з ворогом.
Є у нашому кабінеті і твори Т.Г. Шевченкоа мовами народів світу. Коли береш до рук ці книги, серце переповнюється гордістю: наше слово крокує планетою, наші твори читають, їх знають у світі. І хочеться більше знати, більше читати.
Я пам’ятаю, як уперше взяв до рук книгу “Заповіт“ Т.Г. Шевченка, яка перекладена на 48 мов. Я ще не знав цього вірша напам’ять, і саме тоді у мене виникло бажання вчити його.
У кожної людини – свій життєвий шлях, у кожної книги – своя доля, яку творить людина.
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|