Вчителю наш милий!
Все, що Ви навчили,
Все, що Ви в нас вклали
Ми навік запам’ятали.
Вчитель… Хто він? Що це за людина? Це професія чи покликання? Перш ніж розповісти про свого улюбленого вчителя потрібно дати відповіді на поставлені запитання.
На мою думку, вчитель - це людина,сенсом життя якої є навчати та виховувати дітей. Перед учителем поставлена досить складна задача – виховати всебічно і гармонійно розвинену особистість, гідного члена людського суспільства.
Учительська професія – це людинознавство, що не припиняється проникненням в складний духовний світ людини.
Дитину, яка прийшла до школи, можна порівняти зі свіжою глиною чи пластиліном, з якого необхідно виліпити гарну фігурку. Звісно, ідеальною вона не буде, але оригінальною повинна триматися. Вчитель – це скульптор. У свій твір він вкладає всю свою душу та майстерність.
Які ж риси повинен мати вчитель? Людяність і доброта – ось основні риси, ось що бачать діти у своєму наставнику. Одне з цінних якостей – людяність, в якій поєднується сердечна доброта і мудра суворість.
Я гадаю, що доброта, гідність, щирість, відкритість, чутливість, терпіння, завзятість, уважність до дітей – ось невід’ємні супутники педагога. Чудова риса вихователя – постійно відкривати нове, дивуватися новому, бачити людину (дитину) в процесі становлення – це один з тих коренів, що харчують покликання до педагогічної праці. Цей корінь закладається в людині ще в дитинстві, закладається у родині, у школі. Він закладається турботами старших – батька, матері, вчителів, які виховують дитину в дусі любові та поваги до людей.
Все ж таки, вчитель – це не професія, а покликання. Людина, душа якої не відкрита для дитини, не зможе навчити та виховати її.
В нашій школі багато хороших і доброзичливих вчителів, якім добре знають свої предмети але я хочу розповісти про вчительку іноземної мови.
У Франції вона не була,
Але, напевне мріє
Свої уроки так веде,
Що в мене серце мліє.
Своєю щирість вража,
Теплом душі нас зігріва
І ніжним голосом своїм
Вітає нас : «Бонжур усім!»
Ціную справді я її.
Уклін я шлю їй до землі
За теплий вогник у душі,
За ясний погляд,Вам,мерсі!
Мою вчительку звати Галина Михайлівна. Вона викладає англійську та французьку мови.
Уроки, які проводить Галина Михайлівна я люблю тому, що вони цікаві та повчальні, вони ніколи не залишають моє серце байдужим. Галина Михайлівна повчає нас, що в світі є не лише потрібне, корисне, а й цікаве та красиве.
Її завжди приємно слухати. Галина Михайлівна вміє вибирати зі скарбниці мови саме ті слова, що необхідні, щоб знайти шлях до серця дитини, викликати хвилю емоцій у неї. Її слова ніколи не залишаються порожніми звуками. Розмова з цією вчителькою викликає у мене власні думки, переживання, спонукання до активної діяльності.
Галина Михайлівна ніколи не залишить дитину в біді, завжди допоможе і розрадить підкаже правильний шлях розв’язання проблеми. Тому для учнів нашої школи вона стала такою ж дорогою людиною, як і мама.
Галина Михайлівна – дійсно вчитель за покликанням, все що вона робить – від чистого серця, від душі.
Тому уроки іноземної мови, які викладає Галина Михайлівна – це уроки життя, про які не написано в жодному підручнику.
Справді, робота цієї вчительки – це справжнє мистецтво,за яке я хочу сказати їй: «Дякую!».
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|