В житті кожної людини є та, хто дала йому життя, хто подарувала першу посмішку і перше слово. Це – мама.
Коли ми були зовсім безпорадними, маленькими немовлятами, вона завжди була поруч. І вона завжди залишається поруч, незважаючи на те, в якому ми настрої, добре нам, чи погано, прагнемо ми її підтримки чи ні. Що б не сталося в нашому житті, мама завжди прийде на допомогу. Її любов постійно залишається безкорисливо.
Напевне, це єдиний у світі вид любові, котрий не вимагає нічого взамін: ця людина віддає себе цілком і повністю, прагнучи всім серцем зробити наше життя кращим. З тих пір, як вона вперше бере на руки своє дитя, як зазирає в його ще такі недосвідчені очі, вона дарує своє життя дитині. І відтоді кожен день, кожна хвилина її життя – це життя для частинки себе. Я вважаю, що навіть люди, котрі з якихось причин втратили маму, ніколи не залишаються самі, адже вона спостерігає за ними з неба, постійно знаходиться за плечем і завжди нашіптує на вушко, як краще вчинити. Адже мама це не просто людина, котра завжди поруч, це втілення всього найдобрішого, найсвітлішого на землі, що, мов промінчик сонця освітлює нашу дорогу життя. Ми дорослішаємо, змінюємося, часом починаємо сперечатися, прагнемо бути самодостатніми та незалежними. Та проте з часом приходить розуміння того, що в житті не так багато людей, котрим ми насправді потрібні. І тоді важливо зрозуміти, що цінувати їх треба сьогодні, в цю хвилину, а не чекати нагоди, коли ми їх втратимо.
Мама дається нам Богом лише раз в житті і тому ми повинні цінувати її та завжди бути вдячними за її любов та турботу.
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|