Все школьные сочинения по литературе

Як кажуть в народі: «У природи немає поганої погоди». Кожна пора року приносить нам свою унікальну погоду, яка відповідає усім нормам нашого клімату. Звичайно, всім хочеться сонечка та теплого затишку, але до нас часто приходять і небажані опади. Нам пощастило, бо наша Батьківщина розміщується у найсприятливішій кліматичній зоні. У нас є всі чотири пори року: весна, зима, літо та осінь. Нам взимку іноді хочеться поїхати в теплі краї і погрітись на сонечку. Але чи хотіли б ми протягом цілого року жити у такому гарячому кліматі. Напевно, що ж ні. Кожна пора року має свою гарну погоду, яка постійно змінюється. Зимою ми зустрічаємось із морозом та снігом, якого так довго чекаємо осінню. Весна кожній людині дарує натхнення та приємні емоції.

У кожного народу та держави є свої герої та особистості, якими пишається кожен громадянин. Всі ланки мистецтва мають своїх відомих діячів. Англія пишається відомим на весь світ письменником-драматургом Вільямом Шекспіром, Австрія породила генія – композитора Вольфганга Амадея Моцарта, Італія стала Батьківщиною для загадкового художника Леонардо да Вінчі. Ще багато прикладів можна навести зі світового мистецтва, проте і наша рідна країна також стала рідним домом для багатьох митців. Україна неодноразово представляла свої синів та дочок на світовій арені. Вже протягом двох століть ми безумовно пишаємось нашим головним цвітом – Тарасом Григоровичем Шевченком. Це відомий український письменник, який живе на вустах не лише в українців, а й далеко за межами наших кордонів. Легендарний митець був надзвичайно талановитим і показав себе у багатьох видах мистецтва.

Природа нагородила нас всіма оточуючими благами і подарувала нам існування на прекрасній землі. Саме за це ми повинні дякувати їй та оберігати всі живі організми. Я вважаю, що проблема збереження навколишнього середовища на сьогодні є однією з найактуальніших в нашій країні. Ми тонемо у гора бруду та сміття і робимо вигляд, що не помічаємо цього. Наше суспільство не має належного виховного процесу, який би став значним поштовхом у нашій свідомості. Нам подобається ходити чистими вулицями, слухати спів птахів, вдихати свіже повітря.

Зима є моєю улюбленою порою року. Я з дитинства з нетерпінням очікую на перші сніжинки та скрипучий морозець. Комусь більше до душі теплі пори року, а я не люблю палючого сонця та розжареного повітря. Мені подобається холодного зимового вечора загорнутись у теплу ковдру і пити гарячий чай за переглядом улюбленого фільму. На мою думку, в зимових вечора є якась незвичайна енергетика. Дим з коминів, який в’ється поміж хмари, відблиск на снігу від місяця – для мене завжди були таємничими спогадами зими.

Українська література має багато скарбів, які передали нам талановиті творці мистецтва. Наша національна історія має багато зразків досконалості, які відома на весь світ.

Проте найвизначнішим здобутком в українській літературі є творчість Тараса Григоровича Шевченка та його збірка «Кобзар». Для нас ця невеличка книжечка, наповнена віршами, стала другою Біблією, яка повинна бути в кожній сімейній бібліотеці. Я пам’ятаю потерту, стареньку збірку «Кобзар», яка лежала на поличці у бабусі. Це книга першого видання тисяча дев’ятсот сорок третього року. За допомогою збірки я вперше познайомилась із Тарасом Шевченком. Всі маленькі дітки вчать вірші про пташок та квіточки, а моєю першою поезією, яку я вивчила на пам’ять став уривок з твору «Думи мої, думи мої». Збірка «Кобзар» стала моїм першим знайомством з літературою загалом. Саме вона привила мені любов до читання та письма. Згодом я почала сама створювати свої поезії і черпати своє натхнення із творів великих митців.

Патріот – це не просто слово, а внутрішній стан людини. Кожна нормальна особистість повинна любити свою Батьківщину, а любити означає бути патріотом своєї країни. Що стосується нашої держави, то, на жаль, патріотично налаштованих людей стає менше. Можливо, цьому сприяє затяжна криза, або ж суспільство просто зневірилось у гарному та світлому майбутньому. На патріотах будується кожні зміни і революції, на низ тримається основа держави.

У всіх людей зима викликає різні емоції. Хтось дуже радіє першому сніжкові, а хтось просто мріє знову побачити літо. Якби ми проживали у палючій пустелі, то точно б почали сумувати за прохолодою. На щастя, наша держава знаходиться на прекрасному місці, де поєднанні всі пори року. Кожна пора має якісь своє особливості і приносить задоволення. Головне, щоб зима була не дуже затяжною. Останніми роками кліматичні умови змінились і зима почала приходити до нас пізніше. Я пам’ятаю, що колись перші сніжинки можна було побачити ще в жовтні, але зараз таке явище у нашій місцевості зустрічається дуже рідко. Зима зайняла свої стандартні рамки: починається в грудні і закінчується в лютому. Така періодичність напевно всіх радує. Зараз зима не встигає так набриднути і приносить лише радісні емоції. Головне, щоб на новорічні свята холодна пора обов’язково порадувала нас сніжком і трішки морозною погодою. Бо який же то Новий рік та Різдво без снігу.

Події Голодомору і до сьогодні залишається болючим питанням для нашої країни. Багато горя та біди пролинуло над оселями українців в той час. Тема Голодомору звучала в іноземній та українській літературі. Але ніхто краще не опише той біль, який відчули наші пращури, як їхні нащадки. «Жовтий князь» Василя Барки сколихнув все українське суспільство. Багато сліз пролилося над сторінками болючого роману. Проте не менше жалю ми відчуваємо, коли читаємо «Марію» Уласа Самчука.