Пісні завжди займали особливе місце в житті нашого народу. Українців недарма вважають одним з найспівучіших народів! Різномаїття наших пісень не може не вражати. Наші предки складали ритмічні вірші до кожного приводу: народження, смерть, прихід весни, прихід літа, жнива чи порання по господарству. Про кожну подію є пісня. Особливе місце серед цих пісень займають історичні. Вони є джерелом історії, словом народу, що звучить до нас із глибини віків.
Намагаюсь уявити давні історичні часи. Не всі люди ще мають змогу вчитись, лише маленька частка багатіїв вміє читати та писати. Навколо панує ворожий незвіданий світ. Україна тільки-но встає на ноги: десь гримлять бої Богдана Хмельницького за незалежність від московітів та поляків. І лише відрізки деяких домислів гуляють між людьми: що сталося насправді? Хто такий Богдан Хмельницький? Що була за битва? Хто переміг? Скільки там було війська? Люди хочуть знати, але не можуть перетнути час і простір і побачити все на власні очі. І вони починають співати. Очевидці подій записують почуте та побачене і передають із вуст в уста в простій, співучій формі. Так, щоб люди могли і далі передавати пісню, дізнаватись про події.
Гей, поїхав Хмельницький
К Золотому Броду, —
Гей, не один лях лежить
Головою в воду.
«Не пий, Хмельницький, дуже
Золотої Води, —
Їде ляхів сорок тисяч
Хорошої вроди».
Пісня мала мати просту форму, римуватися, складатися зі зрозумілих для простих людей слів та мати простий мотив. Лише це гарантувало їй безсмертність у віках: вона передавалась від людини до людини. Щось могло змінюватись, щось – перебільшуватись, але сама суть, сама історична подія залишалась незмінно. Виграв боротьбу – молодець, мав тисячне військо і серце сміливе. Програв – прогнувся під хмарою ворожої хмари. Люди вигадувати метафори, порівняння, підбирали влучні слова. Історичні пісні були для них не просто джерелом інформації, вони були для них втіхою. Люди знали: вони не самотні в цьому світі. В той час, як вони гнуть спину на роботі коло землі, намагаючись заробити копійку, є хтось величний та сміливий, хто прагне захистити їх, хто хоче захистити справедливість. Це тішило їх та вселяло надію. І в знак вдячності вони складали ось такі пісні, які звеличували героїв, увіковічували їх в історичній пам’яті.
В центрі історичних пісень завжди знаходиться якась подія або визначна історична постать, котра зробила щось велике. У пісні «За Сибіром сонце сходить» розповідається пр. Устима Кармелюка. Що тільки не говорили про цього козака! Він мав силу як 100 козаків, тікав чотири рази з каторги, підняв селянське повстання, зібравши біля себе близько 20 тисяч знедолених селян. Це все є підґрунтям для створення пісенного пам’ятнику ці особі. Ми не можемо знати про нього всієї правди, бо його життя оповите легендами. Але якщо народ обрав його героєм своїх пісень, то значить він мав на це причини, він був для них чимось величним, особливим, зробив те, на що не наважувались багато хто до нього.
В школі ми теж вивчали історичні пісні. Щороку ми знайомимося з кращими зразками цього виду літератури. Вони засвідчують талановитість нашого народу, вічність народної творчості. В сучасному світі дуже легко зберегти твори мистецтво – ми маємо Інтернет, безліч можливостей. А тоді нічого не було. І лише народна пам'ять була тим джерелом, що допомогло нам отримати ці пісні. А це дуже багато означає! Це засвідчує важливість пісенної творчості для кожного українця. З неї ми черпаємо деталі про історичні епохи, інформацію про настрої та ставлення різних людей до подій та історичних постатей.
| Следующая > |
|---|