Сонце помалу скочується до горизонту, на землю падають сутінки. Шалений день добігає кінця. Поспішають додому люди. Хтось біжить з роботи, хтось з тренування, хтось повертається з додаткових курсів, а хто так і сидить вдома.
Дехто навпаки, лише виходить на вулицю: на прогулянку, на побачення,вигуляти собаку чи подихати свіжим повітрям. На стадіонах з’являються поодинокі бігуни. На місто спадає вечір.
Вечір – найзагадковіша пора доби. Це вже не день, сонечко не майже сховалося. Але ще не ніч, бо не настала повна тьма. Це перехідний етап між днем і ніччю, таємничі кілька годин, котрі когось надихають, когось заганяють в сон. В цей час діток вкладають спати, стомлені батьки нарешті можуть присвятити час собі та хатнім справам. Вулиці поступово пустіють від малечі, наповнюються молоддю, яка планує весело провести час.
Вечір малює на небі прекрасні узори. Рожевіє небо, темніючи ближче до горизонти.
На дорозі лягли останні сонячні проміння, де-не-де вже можна побачити поодиноку зірочку, котрі першою вийшла на небо запитати сонце: «ти вже йдеш? Ми мусимо зайняти твоє місце, щоб освітити дорогу тим, хто не має перепочинку вночі!». Але місяць не поспішає зайняти своє місце. Його час – це ніч. А зараз вечір.
Багатьом вечір дарує натхнення. Десь дівчина чи хлопець сідає біля вікна, бере у руки ручку і улюблений блокнот та починає писати те, що її (його) хвилює.
Можливо, вони пишуть пісні, можливо, пишуть музику. А, можливо, просто записують свої мрії, котрі перед сном шаленою хвилею огортають їхні юні серця.
Вечір дарує спокій. Вечір дарує відпочинок. Він огортає млявою пеленою стомлених після важкого дня людей, дарує їм час для відпочинку, для думок. Мені здається, це просто чудово, що в нас є вечір і є ранок. Що ніч не змінюється різко днем, а після дня не настає різко ніч. Людині треба час, щоб прийти в себе, що підготуватися до сну, підбити підсумки дня, проаналізувати свої вчинки та впорядкувати свої думки.
Світяться вогниками лампи у вікнах багатоповерхового будинку. Будинок дихає ввечері, наповнений людьми. В кожному віконці відбувається своя історія. Діти роблять уроки, батьки готують їсти, малята солодко засинають. Десь самотня пара дивиться веселий фільм, а одинока бабуся в’яже шкарпетки своєму внукові. Через кілька годин всі вони поснуть, на землю впаде темрява, вийде на небо вічний провідний ночі – Місяць і поведе по колу в чарівному танку зорі.
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|