Всі ми звикли до магії в казках, легендах, мультфільмах. Там добро завжди перемагає зло, злі чаклуни отримують заслужене покарання, а добрі феї допомагають тим, хто цього потребує. В реальному житті все не так: люди не вміють літати, бажання не завжди здійснюються лише тому, що цього дуже хочеться, на допомогу не приходить добра фея, а в річках не плавають золоті рибки. Чим старші ми стаємо, тим чіткіше починаємо розуміти, що життя не таке, як в казках. Але так важливо не зануритися повністю в море скептицизму! Магія поруч нас існує, вона інакша, не така, як в книгах, але вона є, просто треба навчитися її бачити.
Магія ховається в доброті. Біля магазину стоїть з квітами бабуся, зовсім старенька, а квіти – звичайнісінькі. Зірвала, певно, в себе на клумбі. Поруч йде дівчина, підходить, цікавиться. Одна квітка коштує дві чи три гривні, дівчинка дає бабці 50 гривень, бере одну квіточку і йде далі. Бабця сором’язливо кличе: «Почекай, ти решту забула..». але дівчина посміхається, махає рукою, каже: «Візьміть собі…». Від таких історій в мене перехоплює подих. З першого погляду – звичайний випадковий епізод, але скільки тут заховане тепла та добра. Дівчина пішла своєю дорогою? навіть не замислившись про те, який великий вчинок вона зробила такими маленькими крочками. Це справжня магія! Ще є історія про хлопчика, який дуже мріяв про фломастери. Він ходив по супермаркету і дуже хотів собі ті гарні, різнокольорові фломастери. Але мама його, в дешевій сукенці була стурбована лише тим, щоб придбати необхідне: продукти, засоби гігієни. Випадковий чоловік побачив хлопчика. Він не хотів образити родину, адже кожен сприймає таку допомогу по-різному. Він підійшов на касі до мами з сином і сказав:
- Сьогодні конкурс найгарніших шапок, - звернувся він до хлопчика. – а в тебе вона така чудова! Ти – один з переможців. Тримай!
Чоловік протягнув хлопчику фломастери та гарний альбом для малювання, посміхнувся і пішов. Хлопчик сяяв від щастя. Доброта творить дива.
Ще одним джерелом добра є любов. Ми всі когось любимо: друзів, маму, тата, бабусю. В старшому віці у нас буде наречений або наречена. Кохання штовхає людей теж на різні вчинки: робити різні приємнощі одне одному, ставати кращим. Це справжнісінька магія. Звичайно, це не чарівна паличка, не закляття, але це змінює нас, а все, що нас змінює, можна назвати магічним.
Магія не відходить в минуле, коли ми підростаємо. Колись у кожного з нас будуть свої діти. Тоді ми отримаємо шанс вдруге зануритися в світ магії. У мене є маленький братик, йому всього 4 роки. Він вірить в Діда Мороза, святого Миколая, коли в нього випав зуб, він свято вірив, що його забрала Зубна фея, він вірить в казку, а коли засинає, то він переконує нас в тому, що його іграшки вночі оживають. Ми з батьками не маємо права відбирати в нього цю казку. Я люблю гратися з ним, читати його листи до Діда Мороза, уявляти разом з ним, що зорі на небі – це маленькі дірочки, через які на нас дивляться феї та ельфи. Він справді щиро в це вірить і ніхто не має відбирати в нього ці прекрасні почутті. Ще кілька років і він отямиться від дитинства: попрощається з ельфами та гномами, зрозуміє, що магії насправді в житті не існує. Вона насправді має зовсім інший вигляд і це не завжди іграшки, що живуть людським життям.
Кожен може створювати магію біля себе. Робити світ кращим для своїх рідних і близьких, дарувати казку молодшим братикам та сестричкам. Робити добрі справи, допомагати людям. Тоді не треба буде шукати чарівних паличок, життя і так засяє новими барвами. Якби кожна людина так жила, то ми б не шукали в дорослому віці магії в казках, а бачили б її щодня у себе за вікном.
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|