На мою думку, зраду пробачати не можна. Щоб зрозуміти мою позицію, треба усвідомити, що для мене означає саме слово «зрада». Це пошук кращого, величезна помилка для обох людей: тих, кого зрадили через неправильний вибір, того, хто зраджує через те, що після такого вчинку стосунки вже не можна буде повернути назад.
Кажуть, що словом можна образити сильніше, ніж вчинком. Мовляв, вчинок забудеться, а слово відкладеться в пам’яті. Зрада, на мою думку, належить саме до тих вчинків, котрі відкладаються в пам’яті набагато довше, ніж будь-яке найгірше слово. Існує багато прикладів із життя, коли жінки або чоловіки прощали зраду. Вони мотивувалися різними причинами: бажали зберегти родину, вірили у вічність кохання, вірили, що «всі зраджують», були переконані в тому, що ця помилка ніколи не повториться. Але, мені здається, що повернувши стосунки з будь-якої із перелічених причин, ніколи не вдасться забути заподіяну образу. В думках той, кого зрадили, постійно буде повертатися до цієї неприємної життєвої події, думати про це, сумніватися в тому, чи правильний було зроблено вибір? Це не дасть людям нормально жити. Врешті-решт це закінчиться або ще однією зрадою, або просто стосунки не витримають такого внутрішнього тиску. Або одного дня зраджена людина просто наговорить своїй половинці поганих речей, висловить всю свою образу і тоді вже точно не буде дороги додому.
У «Божественній комедії» Данте було кілька кіл пекла для грішників. На кожному колі перебували душі, котрі вчинили певне зло. На останньому колі, в найглибшому ярусі пекла перебувають зрадники, ті, хто переступили через клятву вірності. Великий письменник був переконаний в тому, що не існує більшої образи, більшого гріха, ніж зрада. При цьому мова йшла не лише про зраду коханим людям, але і батьківщині, друзям. Це явище ганебне саме по собі, не важливо по відношенню до кого воно здійснене.
Якщо людина дійшла до зради, то вона пройшла тривалий шлях у себе всередині. Раптова зрада – неможлива. До неї приводять пошук кращого, невпевненість в своєму виборі, сумніви у собі та у своєму партнері. Існує думка, що у зраді винні завжди обидва, що родина завжди руйнується зсередини, а не зовні, що дуже часто це є дуже вимушеним кроком відчаю, найбільшою помилку. Я вважаю, що якщо люди пообіцяли одне одному кохати, одружились, взяли на себе певні зобов’язання, то вони повинні дуже пильно зважувати кожен свій крок, кожне своє слово, що може нашкодити стосункам. Якщо в одного з пари виникає сумнів, якщо його навідують погані думки, то про них треба говорити, а проблеми якось вирішувати всередині сімї, не виносити їх на загал і не намагатися їх вирішити за допомогою зради, котра лише все зіпсує і поставить крапку в будь-яких стосунках.
Що стосується зради державі або в дружбі, тут все так само. Не можна пробачити друга, котрий зрадив один раз, він обов’язково це повторить. Такий вчинок лише свідчить про те, що цій людині не можна довіряти, не можна покладатися на неї і очікувати добра у відповідь. Схильність до зради не можна викорінити, а людину неможливо змінити. Довіряючи друзям свої таємниці, переживання та думки завжди треба думати про те, чи справді ця людина заслуговує такої довіри? Дуже боляче буде, якщо це не так. Рана від зради болить дуже довго, від неї серце обливається кров’ю ще більше, ніж від ножового поранення, а вилікувати її не можна ніякими ліками, лише час може послабити цей біль. Зазвичай потребується дуже багато часу, що знову почати довіряти людям.
Тому кожен повинен чітко усвідомлювати ту відповідальність, яку він бере на себе, починаючи будь-які стосунки. Зрада вбиває будь-яку довіру, любов та тепло. Вона робить людей нещасними та змушує їх довго страждати.
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|