Моя кімната взагалі не велика, але мені пощастило, що вона в мене є ,адже багато дітей в моєму віці не можуть похвалитися такою розкішшю. А в моєму будинку багато кімнат. Адже родина наша велика: мама, тато, бабуся та троє дітей і кожен має свій, хоч і маленький, куточок. Коли я підросту і мій брат поїде на навчання, то, можливо, я переїду до більшої кімнати, але поки що моя фортеця – невеличка.
Але яка ж вона затишна! Як я люблю свою кімнату! Тут є все необхідне для комфортного життя, навчання та відпочинку. Сплю я на зручному ліжечку, котре можна скласти в диванчик. Я ніколи цього не роблю, бо не бачу в цьому сенсу, мама теж до цього звикла. Постіль я застилаю щоранку красивим яскравим простирадлом. Обов’язки по дому я виконую сумлінно, а це – один із них. В моїй кімнаті є письмовий стіл, як у будь-якого школяра він завалений зошитами, підручниками, якимись ручками та олівцями. Я інколи намагаюсь навести там порядок, але як тільки я сідаю вчити уроки, цей хаос повертається і я нічого не можу з цим робити. Стіл мій має відпочинок лише влітку – тоді половина непотрібних папірців йде на смітних, зошити – в архів родини, підручники – в бібліотеку. І тоді навіть можна побачити, що стіл світло-коричневого кольору, що він рівненький та гладенький. На столі обов’язково стоїть лампа та комп’ютер. Він у мене старенький, але робочий, я не можу гратися на ньому в ігри, але я і не дуже хочу. Зате я можу слухати завдяки йому музику, дивитись фільми, шукати в Інтернеті необхідну інформацію. Для цього його сили більше ніж достатньо! Я люблю дивитись мультфільми перед сном, коли всі уроки зроблено і не треба допомагати до дому з роботою.
Над столом висить поличка, призначена для книжок. Але вони завжди лежать купою на моєму столі, тому поличку я використовую для різних сувенірів. Тут розміщені маленькі подаруночки від друзів та родичів, листівки, різні сувенірні дрібнички, я люблю їх колекціонувати.
Біля столу стоїть шафа. Вона дуже простора, має кілька відділень. В ній я зберігаю свій одяг, інші речі, приладдя для спорту та малювання, а також книги. Для них прилаштовано окремо маленьку шафку біля основної і вона вже вся заставлена художньою літературою, адже я дуже люблю читати. Час від час я перебираю книги, дивлюсь, що б я хотіла перечитати, а що варто відкласти подалі.
В кімнаті є велике вікно, з якого відкривається вид прямісінько на наше подвір’я. Я можу бачити, хто заходить до нас, хто виходить, чути все, що діється довкола.
Вся кімната зроблено в тонах моїх улюблених кольорів: шпалери зеленуватого кольору, штори – жовтенькі, килимок – зелений. Може здаватися, що це занадто і не має смаку, але насправді це дарує гарний настрій та натхнення. На стінах моєї кімнати висять мої картини, котрі я сама малюю на гуртку з малювання. Коли хтось вперше потрапляє в мою кімнату, вони говорять, що одразу видно: тут живе творча людина. Мама з цим не погоджується, їй здається, що в кімнаті живе людина, котра любить безлад. Але насправді практично все лежить там, де треба: книги складені, одяг теж, нічого не валяється. Лише стіл створює таке враження.
Я люблю свою кімнату! Обожнюю відпочивати тут та робити уроки. Я завжди її самостійно прибираю: витираю пил з полички та шафи, міняю постіль, підмітаю, мию підлогу. Лише вікна миє мама. На вікнах розміщено кілько горщечків з живими квітами. Це подарунки від друзів, дивно, що вони так довго в мене тримаються, бо досвіду догляду за рослинами в мене небагато. Але я не забуваю їх поливати, обприскувати водою. Одного разу я навіть пересаджувала їх в новий грунт!
Ось така моя невеличка, але затишна і весела кімната.
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|