Автором найвідомішого оповідання про трагедію вовка «Лобо» став канадський письменник Ернест Сетон-Томпсон. Дане оповідання увійшло до збірки творів митця «Тварини, який я знав». Особливість творчості Ернеста Сетона-Томпсона полягала в тому, що він вміло поєднував науковим матеріал із художнім текстом. Основними героями його творів були звірі та птахи. Письменник писав про тварин або про людей які перебували в оточенні природи. На його думку, людина з живим навколишнім середовищем постійно знаходиться у нероздільному зв’язку. Ернеста Сетона-Томпсона часто називали письменником, який закоханий у світ природи. Оповідання «Лобо» є частково автобіографічним, тому що деякі елементи твору були реальними подіями із життя автора.
Головний героєм даної розповіді є мужній вовк, який всіх мисливців дивує своєю пильністю та гострим розумом. Чоловіки ніколи раніше не зустрічали таку кмітливу тварину, яка не попадається ні на які капкани та отруту. Якими тільки способами вони не намагалися зловити хитрого вовка, але той не піддавався ні на що. Композиційно автор поділив твір на три частини. У першій розповідається про життя та існування вовчої зграї та її ватажка Лобо. Група вовків були неначе володарями місцевості. Вони завжди вміло могли сховатись від мисливців і ніколи не попалась у капкани і не хапали отруту. Особливу увагу автор приділяє опису головного героя – вовка Лобо. Це був справжній ватажок, який вирізнявся своїм гострим розумом та мужністю. Автор навіть говорив, що цей вовк наділений людським розумом, бо звичайна тварина не може так себе поводити. Другу частину Ернест Сетон-Томпсон приділив розповіді про власні спроби вполювати хитрого вовка. Чоловік безліч разів намагався перехитрити вовка, але нічого не виходило. Він повторював спроби попередніх мисливців і вигадував свої нові методи полювання, але все-одно не було ніяких результатів. А третій – найсумніший розділ присвячений трагічним останнім дням життя у неволі Лобо.
Саме заключна частина є ключової у всьому оповіданні, тому що в ній вміщенні всі основні кульмінаційні моменти, які викликаються у читачів сильні емоції. Тут автор розповідає про трагічну долю Бланки, яка попадає в капкан і про страждання Лобо, які він переносить після зникнення своєї подруги. Їхній зв’язок був таким міцним, що ватажок втративши всі свої здібності та навички, попався мисливцям. Оповідання стало гарним зразком духовної єдності близьких істот. Виявляється, тварини мають не менш широку душу, як у людини.
Жоден читач не може стримати емоцій під час читання історії, яка вражає будь-яке людське серце. Вона наповнена багатьма емоціями, в які занурюється реципієнт і глибоко переживає за бідолашну тварину. Ця історія показує людям, що тварини також мають своє життя, почуття, цінності та вірність. Не кожна людина спроможна так глибоко тужити за близькими, як це робить у творі Лобо.
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|