Сучасна молодь з головою поринули у віртуальне життя і читає будь-яку інформацію лише з монітора комп’ютера або планшета. Зараз рідко хто переглядає газети, журнали чи інші паперові видання. А був час, коли газета була на вагу золота і лише знатні люди могли собі дозволити придбати її. З плином часу змінюється світ та люди, зникають старі звички і з’являються нові. Проте спогади з дитинства будь-якої людини завжди будуть викликати приємні почуття та спогади.
У місті я чомусь ніколи не читала газети, а надавала перевагу книгам. Але приїжджаючи в село до бабусі, я з радістю відкривала «Сільські вісті». Це доросла газета з часто незрозумілою для малих дітей інформацією, але вона завжди була такою цікавою для мене. За допомогою «Сільських вістів» я навчилася читати. Бабуся немала великої кількості книг, тому я брала величезний листок газети і намагалась прочитати важкі слова. Сільське видання стало для мене першим навчальним посібником, який відкрив мені науковий світ. Можливо, інші діти читати якусь дитячу літературу з казочками та малюнками, а відразу поринула сільське життя з проблемами врожаїв та інших питань із життя селян. Батьки дуже сміялись, коли я розповідала їм про цьогорічний врожай пшениці по Україні та про збільшення пенсійного віку.
З цією газетою був пов’язаний цілий ритуал. Молода поштарка тітка Зіна завжди тримала в голові всі новини в селі, саме тому її поява супроводжувалась довгою бесідою. Мені також було цікаво послухати плітки, тому я стояла біля бабусі і мотала на вус всю почуту інформацію. Тітка Зіна була привітною і частенько пригощала мене різними солодощами. Після місцевих новин все-таки треба почитати і про більш глобальні події у нашій країні. Ховаючись від палючого сонця під старою грушею, ми з бабусею сідали на лавці і відкривали нашу новеньку газету. Я й зараз пам’ятаю той приємний аромат свіжих сторінок та хрускіт паперу. Бабуся розділяла газету на дві частини: одну собі, а іншу мені. Я завжди отримувала ту, де є куточок зі смішинками. Газета була для мене такою великою, що я ледве могла її зручно розгорнути для читання. Спочатку розглядала кумедні малюнки, а вже потім бралася за друкований текст. Карикатури завжди відповідали змісту, але в зовсім юному віці я не змогла зрозуміти їхній сенс. Вже пізніше я все-таки почала розуміти значення цих кумедних малюнків. Коли я не могла сприйняти якусь інформацію, то бабуся вміло мені тлумачила всі незрозумілі терміни та поняття. Старенька стала для мене першим вчителем у моєму житті, який дав мені основну базу для отримання подальшого багажу науки.
Зараз ми з бабусею вже не читаємо разом газету, але я завжди, коли бачу «Сільські вісті» на столі, то згадую ті прекрасні моменти і на моєму обличчі з’являється усмішка. З таких маленьких приємних уривків складається наше щасливе дитинство, яке кожна людина згадує до кінця своїх днів. Напевно, у кожного є така газета, яка викликає солодкі спогади і гріє душу.
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|