Кожна людина у слові «любов» вбачає своє трактування. В когось це любов до своїх батьків та рідних, а хтось відчуває це палке почуття до коханої людини протилежної статі. Проте це різна любов, яка позначається одним словом. Любов може бути до всього, що нас оточує та до неіснуючих субстанцій. Це почуття людина може мати до своєї Батьківщини, до рідного краю чи до певної місцини. Любов часто лікує та зміцнює людину. Цим прекрасним почуттям нагородив нас Бог для того, щоб ми були добрішими та лагіднішими один до одного. Любов оспівується в багатьох піснях та творах:
«Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Лиш не зроби слухняною рабою,
не ошукай і крил не обітни!»
У цих декількох рядках Ліна Костенко оспівує велич великого почуття, але й згадує про негативне сторону любові. Дійсно, вона може принести насолоду та щастя, але й іноді б’є по серцю і боляче жалить людину. Володимир Сосюра оповідає реципієнту про велике кохання:
«Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля убирається зрання».
Автор говорить про любов, якою наділяє Бог небагатьох. Світле почуття частіше всього приходить та з часом згасає, а любов, яку описує Володимир Сосюра, живе вічно. Таке кохання можна зрозуміти у зрілі роки, коли пара проносить його через життя. В цьому просторі лише час є правдивою одиницею виміру. На жаль, сильне кохання дається не кожному. Десь на небесах вищі сили вирішують, хто заслуговує на таке почуття. Я вважаю, що такий дар людина повинна отримати за якісь вчинки.
Іноді трапляється так, що людина взагалі не може відчувати кохання і ніколи за довге життя не змогла нікого полюбити. Тому якщо ви можете відчувати сильне почуття до когось, то треба дякувати Богові, що він нагородив вас цим таємним даром. Почуття любові до своєї Батьківщини виникає також не у всіх. В наш час воно зустрічається все рідше. У нас було багато подій в країні, які б могли довести силу поваги народу до своєї держави. Але, на жаль, не всі мешканці вдячні своїй рідні землі і не готові вийти на боротьбу заради неї. Українська поетеса такими словами описує патріотичні почуття українців:
Любов у нас до Батьківщини
Іде із серця глибини.
Ми — патріоти України,
Її ми дочки і сини.
Хоч за походженням людини
Й тече у жилах інша кров,
Ми — громадяни України,
До неї вірна в нас любов!
Походження може бути різна, пращури можуть мати інші місця народження, але шматочок землі, де ми народилися повинен стати для нас святою землею. Любов до своєї Батьківщини нам треба брати із свого серця та душі, бо відсутність цього теплого почуття руйнує її. Будь-яка любов окриляє людину та робить її лагіднішою.
Любити – це прекрасно, тому треба знаходити це почуття скрізь. Кожного дня треба відкривати своє серце для великого кохання чи невеличкої любові. Світле почуття загоїть будь-які рани та подарує вам посмішку, тому як говориться: «Кохайте і будьте коханими!»
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|