Колись давно наша держава не була вільною. Вона постійно мусила відстоювати своє право на державу, свободу та незалежність. У різні часи різні організації вставали на захист наших кордонів. Однією з найцікавіших сторінок нашої історії для мене є часи козацтва. Це часи неймовірної сміливості лицарів, котрі полишали свою родину і йшли в невідане дике поле, будувати нову державу.
Козаки у свій час наганяли страху на всю Європу. Про їхню мужність, сміливість, кмітливість і витривалість складали легенди. Вони були вправними в бою, фізично розвиненими, меткими та розумними, що дозволяло їм завжди перемагати у боях.
Місцем проживання козаків була Запорізька січ. Це була своєрідна «держава в державі» зі своїми законами, правилами та нормами проживання. Це було місце вільних людей. Адже і козаки утворилися з кріпаків, котрі більше не могли жити під панським гнітом і такали в незаселені землі. Потім вони групувалися і утворювали свої поселення.
Згодом було напрацьовано цілу низку організаційних правил та законів, котрі регулювали життя на січі. Не кожен міг стати козаком! Спершу новоприбулий повинен був довести свою бойову придатність, сміливість, розум. Молоді хлопчаки працювали при досвідчених козаках джурами, виконуючи різні завдання і лише довівши свою відданість справі, вони отримували право називатися козаками.
На січі міг жити кожен. Будова січі мала форму кола, по якому були розташовані різні курені в залежності від міст, з яких там жили чоловіки. Наприклад, був Черкаський, Чернігівський, Київський курінь. Кожен відповідав за свою справу на січі, адже всі розуміли, що лише від організованості та зібраності залежить результат спільної праці. Хтось виготовляв зброю, хтось жив одяг, ремонтував взуття, хтось відповідав за приготування їжі. У кожного було своє завдання і ніхто не вважався меншим чи старшим за завданнями: всі були рівними. В цьому і полягала ідея січі – рівність та братерство.
Не терпіли козаки зради та боягузтва, зрадників навіть могли закопувати живцем у могилу. Козаки хоч і цінували найвищі моральні якості, однак в них була низка законів, спрямованих на підтримування дисципліни. Не можна було тікати з поля бою, пити у воєнний час алкогольні напої, зраджувати своїх побратимів.
А якими вони були сильними в боях! Сторінки історії розказують багато історій про походи під проводом Богдана Хмельницького, в яких козаки здобували одну за одною багато перемог. Їхня військова підготовка вражала та лякала ворогів. Вони знали багато ефективних військових тактик, методів та прийомів, котрі збивали ворожу армію з пантелику та допомагали одержати перемогу.
Козаччина – яскрава сторінка нашої історії,котра засвідчує здатність українського народу до самоорганізації та самопожертви. Багато складено легенд та міфів про непереможність та силу козаків, про міць Запорізької січі та її високу значимість для України. І ці епізоди ніколи не забудуться, не дивлячись ні на що! Адже героїзм нашої Батьківщини нічим не стерти.
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|