Останніми роками людство почало задумуватись над оточуючим світом то природою. Сотнями років ми засмічували, руйнували та вбивали живі організми та самих себе. Ми пишались світовим прогресом та кожного дня вчились користуватись новими зручними приладами для повсякденного життя. Проте деякі вчені били на сполох, кричали на весь світ, що ми вбиває себе. Їх чули лише одиниці.
Бог нас нагородив Україну звичною природньою красою. Чорне та Азовське моря, Дніпро, гори, полонини, луги, озера та багато інших гарних місць є окрасою нашої держави. Українським чорноземам заздрить увесь світ. Сільське господарство розвивається з успіхом та переганяє багато країн. Наша природа буяє усіма можливими фарбами та манить око іноземців. Проте всі ці блага ми не бережемо.
Фермери користуються сьогодні землею, а завтра про це ніхто не згадає. Кожного року вони вливають у грунт велику кількість шкідливих хімічних речовин, які послаблюють його та вбивають всі живі організми. Останнім часом стало модно здоровий спосіб життя та харчуватись екологічно чистими продуктами. Але як вони можуть бути корисними, якщо вирощені на хімічно зараженій землі. Через якийсь час ми втратимо свої прекрасні чорноземи і залишимося із землею, на якій нічого не буде рости. Ще одним природним ресурсом, який ми використовуємо не задумуючись є вода. Десь у далекій Африці люди не мають краплі води та радіють тому дню, коли їм здалеку привозять цей дорогоцінний скарб. Від нас ця проблема далеко, тому ми користуємось цими благами сповна. Ця думка є хибною, бо зменшення кількості запасів прісної води відбувається у всьому світі. І скоро всі ми станемо цінити воду як золото. Якщо кожен з нас почне економити воду, тоді ситуація покращиться і запасів нам вистачить на довше. Ще одним важливим середовищем, яке ми руйнуємо є повітря. Всі хочуть жити довго та вдихати чистий кисень. Без повітря наше життя не можливе. Проте ми кожного дня його руйнуємо шкідливими викидами від автомобілів, літаків, заводів, паління. Деякі підприємства ставлять захисне обладнання для того, щоб менше шкідливих речовин потрапляло в повітря. Але воно коштує дуже дорого, тому не всі заводи можуть дозволити собі таку розкіш. На мою думку, має утворитись спеціальна державна структура, яка б відвідувала ці фабрики та заводи і слідкувала за тим, щоб у них стояли відповідні очисні споруди. Якщо такого обладнання немає, то подальша їхня робота неможлива. Після цього всі власники почнуть перейматись цим питанням і будуть встановлювати захисне обладнання.
З кожним роком люди стають все жадібнішими і їх бажання до збагачення перекреслює здоровий глузд. Зараз мало хто думає про існування навколишнього середовища та про життя і здоров’я живих організмів. Якщо період усвідомлення катастрофи у нас не настане найближчим часом, то потім стане пізно задуматись і повернути все назад.
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|