«І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, і рушник вишиваний на щастя, на долю дала» - знайомі для кожного слова з вірша Андрія Малишка «Пісня про рушник». Ці рядки символізують міцні українські традиції та те, як справжні патріоти ставляться до них. Український рушник посідає одне з провідних місць на лаві народних символів. Його можна побачити на більшості святкувань та урочистих подій. У нас прийнято зустрічати гостей з хлібом та сіллю, які лежать на вишитому рушникові.
Останніми роками молодь не дуже шанує народні звичаї та традиції. Наші бабусі з раннього дитинства знали,що повинні вишити рушник до весілля, бо без нього заміж ніхто не візьме. Кожного вечора вони брали голку з яскравою ниткою і починали працювати. Як розказувала моя бабуся, дівчата любили вишивати і кожна старалась зробити кращий рушник, вишити більше орнаментів, підібрати яскравіші нитки. У бабусиній хаті можна побачити цілу виставку української вишивки: рушники, сорочки, постільна білизна, скатертини, занавіски. Вишиванка завжди була великою цінністю у нашій сім’ї та передавалась з покоління в покоління.
Мене ніхто з дитинства не навчав вишивати, ніхто не розповідав про традиції вишивки весільного рушника, я ніколи раніше не отримувала задоволення від звичайного шиття голкою. Проте урок трудового навчання, на якому ми вивчали українську вишивку, змінив мою свідомість у цій справі. Наше завдання полягало у тому, щоб самостійно змайструвати невеличкий рушничок. Почавши працювати над своїм новим витвором, я дуже захопилась і мені сподобався цей процес. Отримавши гарні навички, я вирішила вишити для себе весільний рушник. Великий фронт роботи мене спочатку налякав, але згодом, коли я влилась у цей приємний та заспокійливий процес, час йшов непомітно і рушник просто зі швидкістю світла ставав все більшим та більшим. Кожну вільну хвилинку я приділяла вишивці, кожного дня я працювала над своїм весільним рушником. Спочатку темпи роботи були повільними та невпевненими, я боялась, що кожної миті можу зіпсувати роботу і весь згаяний час буде марним. Але мої старання та навички зростали і через деякий час я впевненими кроками йшла до своєї цілі. Мій витвір оцінили всі. Рушник брав участь у шкільних конкурсах, всі родичі та знайомі із захопленням оцінювали мою роботу. Мені також дуже подобався мій весільний рушник, я пишалась, що змогла самостійно опанувати таку клопітку справу і так швидко його вишити. Згодом я вишивала й інші предмети побуту: серветки, скатертини, змайструвала вишиванку для мами. Вишивка стала моїм хобі та захопила мій вільний час. Нещодавно я спробувала вишивати бісером і мені дуже сподобалось. Різнокольорові картини стали улюбленим подарунком для родичів та друзів. У кожному будинку, куди я ходила у гості, на стіні висять мої вироби. Кожна людина повинна знайти для себе справу, яка б приносила їй задоволення. Мені приносить задоволення вишивка.
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|