Все школьные сочинения по литературе

«Весна іде, красу несе -

кричать дівчатка й хлопчики,

- цвірінь, цвірінь, журбу покинь-

клопочуться горобчики...»

Цей чудовий дитячий віршик ми завжди згадуємо з приходом весни. Коли промінці жовтогарячого сонця, опускаючись на холодну землю починають зігрівати її своїм теплом, розтоплюючи кригу та сніг. «Тобі час відступати і давати дорогу теплу і життю» - промовляють сонячні промінчики до холодного морозного повітря. Вже прийшов час правити зеленобарвній весні. І морози, не бажаючи, поволі, ще хапаючись з останніх сил з сутінками за  землю, все ж таки відступають. І тоді приходить  чарівниця весна. І, ніби промовляючи якісь магічні слова, починає розфарбовувати землю у свій улюблений зелений колір.

Нарешті дочекалися! Вдихаючи на повні груди весняне повітря, люди, мов ті мурахи, виходять зі своїх домівок, щоб помилуватися сонячними промінцями. Так хочеться вже звільнитися від цих шапок та тяжкого зимового одягу, хочеться просто посміхатися сонцю, як воно посміхається тобі. Юрби різних птахів веселяться у весняному небі: кружляють, шумно цвірінькають, то опускають до землі, то стрімко злітають до неба. Скільки радості у цьому польоті! Ніби просто пташинка, з маленькою голівкою – а як й вона радіє приходу весни. Повертаються на Батьківщину з далких країв і перелітні птахи: нарешті їм нічого не загрожує.

Пробивається  з-під темного ґрунту травичка. «Ура! Ура! - шепочуть проліски у лісі, - ми вже можемо розпускати голівки і наповнювати повітря ароматом своїх квітів...» І листочки на деревах від не відстають, також починають прикрашати сірі, похмурі гілочки у прекрасні зелені кольори.

Усе оживає після холодного зимового сну. Природа після довгого cкам’яніння  приходить до тями, починає реагувати на сонячне світло і надихати рослинки на нове життя.

Здається, що людство прокидається разом і з природою. Засмучені і похмурі обличчя змінюються посмішками. В очах з’являється блиск і надія. Тільки-но зійде сніг і сонце  прогріє землю, як наші працелюбні люди вже тягнуться до своїх земельних грядочок. Як же чекали вони, коли знову зможуть покопатися на своїх улюблених  земельних діляночках, щось саджати та вирощувати. І весняне сонечко, немов хоче обійняти своїми промінчиком кожного із нас і сказати: «Я люблю вас, люди. Все буде добре, життя прекрасне, радійте йому і насолоджуйтесь кожним днем».

Весна! Весна! Вона почитає крокувати нашою землею. Позаду холод та мороз, попереду  - тепло та радість!