Все школьные сочинения по литературе

Героїня однойменного роману Л. Толстого Анна Кареніна – дуже суперечливий та неоднозначний образ.  У кожної людини її історія викликає різну реакцію: хтось її осуджує, когось вона дратує, хтось їй співчуває. Розвиток і зміна образу Анни Кареніної дивує і захоплює одночасно, вона нікого не залишає байдужим. Існує версія, що зрозуміти героїню цього роману можна лише у відповідному віці, маючи певний багаж життєвого досвіду за плечима.  На мою думку, образ Анни Кареніної значно еволюціонує з початку роману і до завершення.

На початку роману ми бачимо жінку, нещасну в своєму сімейному житті. Ми їй співчуваємо, намагаємося зрозуміти її. Пізніше яскраво постає тут проблема скороминущості кохання. Коли вона зустрічає свого чоловіка з потягу і раптом помічає, що в нього великі вуха. Цей маленький, але насправді такий важливий епізод засвідчує одну важливу істину: коли ми кохаємо, ми практично не бачимо людини, кохання одягає на людину окуляри, які не дозволяють бачити недоліки. І тут вона помічає ці вуха. І це найперше, що спадає їй на думку, коли вона зустрічає свого чоловіка після розлуки. Це стає знаком того, що вона справді розлюбила свого його.

І на перший план роману постає кохання Кареніної до Вронського. Спершу героїні співчуваєш, хочеться її виправдати і сказати «серцю не накажеш». Це заборонене кохання принижувало та опускало знатну жінку до жалюгідного становища. Поступово ми спостерігаємо, як реагує світське суспільство на падіння Анни. Закони і порядки того часу зрозуміти нам з висоти нашого часу дуже складно, але очевидно, що подібні вчинки не облагороджували жінку, а навпаки, надавали їй принизливого статусу.

Наприкінці роману Анна Кареніна по-справжньому божеволіє.  Її долає параноя щодо того, що її не кохають, що її хочуть кинути на призволяще.  Насправді, мені здається, що ця жінка загубила себе. Вона втратила свою особистість, відмовилась від дитини, високого статусу заради миттєвого захоплення і десь в глибині душі вона це розуміла. Вона розуміла, що назад шляху немає і єдине, що їй залишається – це не втратити вже здобуте, нове, хоча і не повноцінне щастя.

Самогубство Анни Кареніної стало поштовхом до величезної кількості дискусій та суперечок. Що це було? Виклик суспільству? Помста? Небажання жити? Мені здається, відповідь тут більш, ніж очевидна, оскільки сама ж героїня ясно дає зрозуміти: вона робить це для того, що Вронський зрозумів, що втратив. Тільки одного вона не розуміє: що його вже ці стосунки не так сильно хвилюють. Тому все-таки можна схилятися до думки, що втративши себе, своє життя і кохання, вона одночасно втратила і розум.