Все школьные сочинения по литературе

Останнім часом природа почала віддалятися від людини. Люди відгороджуються від неї високими парканами, будинками, зрубують ліси, висушують озера, винищують навколишню красу. вони зривають рідкісні квіти, що кілька годин ними помилуватися, вони вирубують парки для побудови нових торгівельних центрів та житлових комплексів. Людина взяла життя в свої руки і наділила себе правом змінювати цей світ. Мені здається, що людина таким чином відокремила себе від природи, надала собі статусу надприродної істоти, такої, що має інтелект і здатність мислити, а отже – і нищити та змінювати все навколо.

Освоївши науку і техніку, новітні технології та сучасні способи будівництва, людина забула, що вона – не всемогутня. Не дивлячись на те, як багато людина знає, вона завжди залишається безсилою перед силою природи. Природа підпорядковується лише своїм, ніким не визначеним законам. В якийсь момент може здаватися, що вона ламається під нашими руками, але часом то тут, то там спалахне жахливою трагедією цунамі, торнадо чи виверження вулкану: природа дає відсіч. Вона пручається, нагадує про себе, про своє існування і свою міць.

Прадавні люди більшою мірою розуміли силу природи. Живучи в печерах, добуваючи з каменю вогонь, вони жахалися грому та дощу. Природа для них була нерозгаданою загадкою, тому вони поклонялися їй, обожествляли її, наділяли дерева, квіти, небо, трави магічними силами. Практично всі давні людські ритуали пов’язані з поклонінням природі, вся обрядовість зосереджена навколо природних явищ чи рослин. Сучасна людина заховалася за бетонними стінами, прикрившись мікроскопами та комп’ютерами. Люди досліджують та передбачують погоду, зміни клімату, спостерігають за тваринами, рослинами, роблять свої наукові та ненаукові висновки. Але не це є найстрашнішим, а те, що людина забула, що сама власне  і є частиною цієї природа і що природа теж спостерігає за нею.

Природа спостерігає з людиною і часом може здатися, що вона бездіяльна: лише мовчки терпить все.  Проте час від часу вона про себе нагадує і коли це стається, людині стає по-справжньому страшно. Страшно, як первісні людині в печері, коли та чула грім чи бачила блискавку. Людина починає розуміти свою мізерність в цьому світі і підпорядкованість все-таки в першу чергу законам природи, а не законам права.

Природа - це механізм життєдіяльності цілої планети. Це як наше серце, про яке треба піклуватися постійно. Ділячись своєю енергією, природа не може вимагати щось натомість і  від нас самих залежить,чи вистачить цієї енергії нашим нащадкам. Бережімо красоту рідного краю,бережімо чистоту лісів,парків та водойм. І природа буде радувати людство ще не одне століття.