Художній аналіз твору Лісова Пісня

Художній аналіз твору Лісова Пісня

Печать
Рейтинг пользователей: / 2
ХудшийЛучший 

«Лісова пісня» - незвичайний твір, що належить до скарбниці творчості Лесі Українки. Це справжня перлина української літератури, котру письменниця створила за три тижні на далекому Кавказі, сумуючи за рідною домівкою та страждаючи від невиліковної хвороби.

Авторське визначення твору – «драма-феєрія». Це означає, що «Лісова пісня» належить до казкового жанру, корінням своїм сягає міфотворчості. Ключовою ідеєю цього твору є зображення взаємовідносин світу людини та природи, змалювання кохання міфологічної істоти до живого справжнього чоловіка.

Цей твір належить до епохи неоромантизму, для якого характерні певні риси, що можна прослідкувати в цій драмі. По-перше, це поєднання реального та фантастичного, що полягає в переплетенні двох світів: міфологічного та живого. Тут дуже яскраво домінує ліричний аспект: почуття та особливості стосунків оспівуються дуже емоційно та глибоко. Твір побудований на постійному зіставлені, основним художнім засобом є антитеза, як художній засіб, що дозволяє зіставляти протилежності, наприклад, низьке та одуховлене, реальне та вигадане, примітивне та досконале.

У «Лісовій пісні» є велика кількість символів, що також дозволяє віднести цей твір до когорти неоромантичної творчості. Перелесник та «Той, що греблі рве» є символами волі, сили молодості, енергії. Старість, мудрість та поміркованість втілює Водяник. Споконвічну єдність людини та природи символізує старий дуб, що росте біля хати Лукаша. Відповідно і дії, вчинені по відношенню до нього є символічними: коли мати зрубує його та продає, це ніби свідчить про неможливість цих людей доторкнутися до вічності, поєднатися з природою.

В центрі твору є п’ять персонажів. Лукаш – головний чоловічий образ, в який закохується Мавка. Він втілює суцільну протилежність. З одного боку він вміє кохати, здатен на сильні почуття. Але з іншого – в нього домінують матеріальні почуття та мотиви. На нього постійно впливають інші персонажі, котрі і визначають його поведінку. Прагнення його до досконалості стимулює Мавка та дядько Лев, а примітивними роблять його почуття і думки його мати та Килина. Мавка та Килина – два ключові жіночі образи, котрі повністю вибудувані за допомогою антитези. Мавка – дитя природи, витончена, ніжна, наївна, світла та добра. Вона вміє щиро кохати, її почуття високодуховні та звеличені, дещо гіперболізовані. Образ Килини абсолютно протилежний. Це особистість, для якої найголовніше в житті – багатство, вона сповнена почуття помсти, злоби, в ній немає нічого доброго та світлого, вона не кохає Лукаша, а лише хоче збагатитися. Діалоги з участю цього персонажа завжди наповнені негативом, вона то свариться з матір’ю Лукаша, то мріє про помсту Мавці, котра навіть готова загинути і залишити в спокої Лукаша та його родину. Дуже яскраво образ міфологічної Мавки розкривається через її монологи. В останньому вона постає в усій своїй красі як істота високодуховна, природна чиста та не зіпсована матеріальними мотивами та корисливістю, котрі притаманні звичайним людським істотам.

Сюжет твору та розвиток подій зосереджені навколо стосунків Мавки та Лукаша. Через них розкриваються основні проблеми, котрі характерні практичного для кожного неоромантичного твору. По-перше, це проблема взаємовідносин людини та природи. По-друге, стосунки батьків та дітей: тема настільки вічна, що навіть в сучасних творах вона знаходить свій відгомін. Дуже важливою є теми кохання та зради, добра і зла.

Таким чином, твір Лесі Українки – казковий, але в ньому багато чого реального. Вона торкається серйозних проблем, намагається через казку та міфотворчість передати справжні істини людського існування, зобразити кохання, боротьбу добра та зла.


 
kaz-news.ru | ekhut.ru | omsk-media.ru | samara-press.ru | ufa-press.ru