Про Україну існує одна красива легенда, котра може бути невеличким поясненням для її буремного минулого. Колись давно, коли на світі не було жодної країни, Бог роздавав різним народам землю. Всі отримали свій клаптик і починали будувати свою країну з самісінького початку. Українці теж стояли в черзі, але їм не вистачило землі. Вони дуже засмутилися. Як це так! Всім дали шматочок землі, а їм ні! Бог побачив, як маленький співучий народ засумував і замислився. І тоді він сказав:
- Зачекайте! Є в мене дещо для вас. Я хотів зробити там свій сад, але бачу, що ви дуже хочете своєї країни. Я віддам вам цю землю. Але я мушу вас попередити про дещо дуже важливе. Знайте, вона настільки чудова, родюча та прекрасна, що все ваше життя на неї будуть зазіхати вороги і вам доведеться постійно виборювати право на те, щоб жити там. Ви згодні?
Українці вже тоді були сміливими. Вони не довго думали, порадились і погодились взяти ласий шматочок землі. Передбачення здійснювалося слово в слово! Постійно хтось зазіхав на цю землю, мріяв відтяти собі шматочок. І з того часу українці мають постійно відстоювати своє право на цей шматочок планети, постійно вони воюють та вмирають за те, щоб жити тут.
Це всього-на-всього вигадана легенда, але як же вона правдиво зображує українську долю! Полистайте нашу історію: минуло всіяне битвами, щасливими і ганебними. Постійні війни, визвольні змагання, постійна боротьба за право бути собою та жити на своїй землі. Наше минуле дуже плачевне, але воно сповнене великих вчинків. В історії нашої країни можна знайти багато людей сміливих та відданих. Чого вартий Богдан Хмельницький, котрий під своїм проводом зібрав тисячі українців і зумів здобути перемогу не в одній битві. Слава про наших козаків гриміла на весь світ. Славне ми мале минуле.
Однак я б не хотіла, щоб ми мали так ж майбутнє. Наше минуле повинно бути для нас уроком. Треба вчитися у наших предків не лише сміливості, але і мудрості. Багато конфліктів виникали через те, що інколи керівники держави боялись брати на себе відповідальність на країну, керувалися особистими інтересами, не думали про багатомільйонний народ, котрий на них розраховує. Майбутні президенти повинні все це враховувати, щоб не допускати нових воєн. Нам недарма дають вивчати в школі історію нашої держави, історію світових держав. Це все повинно бути уроками для нас, котрі визначать нашу майбутню поведінку.
Однак минуле варто знати не лише для цього. Воно дає нам цінну інформацію про характер нашого народу, про його риси та менталітет. Вивчаючи боротьбу українців, ми дізнаємося про те, як вони мріяли про власну державу, як багато з них навіть не боялися віддати за неї своє життя. У різних галузях люди творили українську мову, культуру, музику та архітектуру в той час, як це було суворо заборонено та переслідувалося законом. Сьогодні ми маємо право вільно спілкуватися рідною мовою, подорожувати, писати, творити своєю мовою. Нас ніхто за це не покарає. Лише знаючи, як минулому це притіснялося, як люди цього прагнули, можна по-справжньому навчитися цінувати це сьогодні.
Минуле говорить до нас щодня. Ми навіть коли дивимось в зоряне небо, то бачимо насправді зорі, якими вони були мільйони років тому. І сонце, яким воно було 8 хвилин тому. Воно наступає нам на п’яти і хоче показати нам щось, навчити нам чогось, ми завжди мусимо звертати на нього увагу, враховувати його уроки та повчальні історії. Особисто я дуже люблю читати про минуле: про війни, про минулі подвиги, про винаходи та подорожі. Це відкриває очі на безмежність нашого світу, змушує захоплюватися ним та ще більше його полюбити.
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|