Кожна людина народжується не випадково на своїй особливій землі. Ми не обираємо її і не можемо обрати, як би цього не бажали. Адже батьків або прізвище ми теж не обираємо. І наш священний обов’язок – берегти отримані у спадок від батьків та долі скарби.
Рідна земля – це те, до чого людина повертається все своє життя. На жаль, в сучасному світі багато людей мріють про те, що переїхати за кордон в пошуках кращого життя. Щороку тисячі українців виїжджають в чужі країни на роботу. Але їхнє серце завжди залишається на рідній землі, адже неможливо забути місце, де були зроблені перші кроки, де були перші друзі, перше кохання, перші перемоги та поразки. На мою думку, кожна людина, котра вимушена була покинути рідну землю, все рівно сумує за нею та мріє про повернення додому.
Рідна земля – це місце, де наше коріння, де початок нашого життя. В далекому минулому предки наших батьків проливали кров за право жити на цій землі, за право бути вільними у вільній країні. Мені здається, це дуже зобов’язує до того, щоб бути мудрими, відповідальними та чесними перед собою та іншими людьми. Про рідну землю писали сотні поетів та письменників, вони оспівували рідний край у своїх найкращих творах.
Щодо мене, я люблю свою Батьківщину. Для мене рідна земля – це не просто моя домівка. Це частина мого життя, з котрою я ніколи не зможу попрощатися. Я хочу жити і творити на її території, намагатися бути хорошою людиною. Для того, щоб наші нащадки не хотіли полишати Україну, треба робити все, щоб ця земля процвітала та приваблювала не лише власних жителів, але і мешканців інших країн. Для цього треба робити зовсім не багато! Завжди треба починати з маленьких кроків – не смітити на вулиці, допомагати одне одному, частіше посміхатися в похмурий день, не грубіянити і не хамити одне одному. Треба також вивчати свою рідну мову, культуру та історію, адже це виховує у кожного українська відчуття гордості за власну домівку, країну.
Як би важко не було в певний період часу в Україні, я буду пам’ятати, що були набагато складніші часи. Наша країна пережила багато темних періодів, серед яких і голод, і війна, і репресії. Сьогоднішні негаразди на фоні таких бід – це зовсім ніщо! Треба завжди вірити в краще майбутнє, а найголовніше – любити свою землю. Адже любов породжує неймовірну прив’язаність та турботу. Любов – це те, що рухає світ. Без неї не може існувати ніщо живе. Багато людей не люблять свою землю. Вони розказують про свою ненависть до неї, про своє зверхнє ставлення, про свою байдужість. Від таких людей стає гірко на душі. Треба намагатися нести світло і добро до людей, відроджувати в них почуття любові. І тоді рідна земля буде вдячною! Вона віддячить теплим сонцем і родючим ґрунтом, смачними плодами та багатою пшеницею. Немає в світі такої гарної землі, як українська! Вона надзвичайно багата, неймовірна та сильна і я вірю, що зусиллями всіх молодих українців, котрі живуть на ній сьогодні і працюють на її благо, в майбутньому вона стане ще могутнішою, красивішою, сильнішою! А тоді вже, я впевнена, не буде жодної людини, котра захоче покинути її і виїхати в інші країни, тоді всі будуть мріяти про життя на українській землі, а ті, хто виїхали, повернуться назад, до рідного дому, розбудовувати рідний край!
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|