Біблія – це основна книга всього людства, у якій зібрано основні закони морального життя християнського народу. У ній розповідається про творення світу, нашої планети, перших людей та розвиток людства взагалі. Священне Написання поділяється на Стрий та Новий завіти. Старий завіт – це іврито-арамейські написання, які укладались з третього до друге століття до нашої ери. Старий завіт складається з тридцяти дев’яти книг. Новий завіт – це двадцять сім книг, написаних апостолами про життя і вчення Ісуса Христа та поширення християнства впродовж першого століття до нашої ери. Біблія прямувала до нас протягом багатьох століть. До України Святе Письмо прийшло у десятому столітті і було перекладено на церковнослов’янську мову. Проте не вся Біблія була перекладена, а лише Новий завіт.
Біблію ще називають книгою книг, тобто найважливішим письмом людства. Це не просто книга, написана багатьма авторами, а надзвичайно давнє письмо, яке тлумачило суть, історію, значення релігії та розповідало про життя Ісуса Христа, який до сьогодні залишається найпотаємнішою особистістю всіх часів. В сучасному світі думки щодо віри розділились і зараз виникло багато гілок та різних тлумачень християнської віри. Люди самостійно обирають вірити їм у вищі сили чи не вірити. Тому сьогодні позиції українського суспільства розділяються. Але понад сотню років тому вірування було обов’язком кожної людини. Особливо у сільській місцевості у кожній хаті стояли ікони і люди щодня читали молитву. Біблія була особливим атрибутом української хати. Коли людині важко, то вона завжди звертається до Бога та просить допомоги. Але віруюча особа буде звертатись до нього не лише, коли погано, але й тоді, коли на серці радість та щастя. Людина кожного дня повинна звертатись до Бога і ділитись з ним своїм сьогоденням. Люди, які живуть за біблійськими написаннями є високоморальними особистостями.
До біблійних мотивів зверталось багато українських письменників, які висловлювали свою думку з приводу віри і розповідали читачеві про біблійну мудрість. Григорій Сковорода дуже часто показував читачам своє ставлення до віри. Тарас Григорович Шевченко мав окремий цикл творів, у яких звертався до біблійних мотивів: «Псалми Давидові», «Ісаія. Глава 35», «І мертвим, і живим…», «Неофіти», «Марія». Тарас Шевченко проводив паралелі між біблійними історіями і важким становищем українського народу. Біблійські герої у Шевченка отримували наші народні імена. Він вважав, що наша держава проходить той важкий шлях, який пройшло людство у Біблії. До Священного письма у своїй творчості звертались також П. Гулак-Артемовський, М. Максимович, М. Шашкевич, Д. Павличко, Л. Костенко та інші.
Віра повинна відображатись не на зовнішньому світі, а жити в душі та думках людини. Кожний сам для себе обирає стиль своєї віри, але звернутись до Біблії повинен кожен. Хоч раз в житті Святе Письмо повинне бути прочитане, тому що без нього ми не зможемо дістатись до глибинної мудрості наших далеких пращурів.
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|