Зародження української народної творчість сягає давніх віків. Протягом величезного періоду часу наші пращури накопичували свої знання та вміння і передавали з покоління в покоління. Народні творчість – це сукупність багатьох видів художньої діяльності народу: літературна творчість, фольклор, музичне, театральне, танцювальне, образотворче та декоративно-прикладне мистецтво. Українці завжди мали багатющу уяву та творчі здібності. У звичайних домашніх умовах вони творили незвичайні витвори мистецтва. Під час роботи в полі жінки полюбляли співати пісні, які самі ж придумували. Їм не створювали текст та музику відомі композитори, ці люди самостійно засновували нову пісню. Кажуть, що «пісня – це душа народу». За цим висловом можна сказати, що душа українців безмежна. Серед відомих народних пісень ми знаємо такі: «Ой, чий то кінь стоїть», «Впав кіт із воріт», «Ой, зелене жито, зелене», «Ой, мій милий вареничків хоче», «Ой, верше, мій верше». Українці є співочою нацією, тому більшість людей люблять співати і роблять це щодня. Наші пращури співали під час жнив, з приходом весни, коли у них родились діти, на весіллях, під час збору врожаю, на релігійні свята. Щодня в нашому народному календарі є привід для української пісні.
Відомим український декоративно-орнаментальним народним малярством є петриківський розпис, який виник у Дніпропетровській області у селі Петриківка. Спочатку таким розписом люди оздоблювали стіни своїх хат, але згодом його перенесли і на інші предмети побуту: посуд, картини, ікони, одяг. Відомою майстринею петриківського розпису була Тетяна Якимівна Пата. У тисяча дев’ятсот шістдесят другому цій жінці було присвоєно звання заслуженого майстра народної творчості. Тетяна Якимівна стала відомою не лише в Україні, а за ї межами. Петриківський розпис – це вид мистецтва, який притаманний українцям, які прославили цей вид мистецтва на весь світ. Відомим у нашій країні є народний танець гопак, який виник за часів козацтва. З початком його виникнення у танці брали участь лише чоловіки. Гопак був схожий на мужню розмову між чоловіками за допомогою рухів тіла. І до сьогодні цей танець є образом сили духу українського народу, хоча в ньому беруть участь і жінки. В гопаку оживає історії та культура, які підкреслюються яскравими костюмами.
У літературній творчості наші пращури також зробили величезний внесок. Легенди, думи, балади якнайкраще відображають культуру, історію та традиції українців. За допомогою цих жанрів люди розповідали про події, які відбуваються у їхньому житті, пояснювали навколишні природні катаклізми. Ще одним літературним жанром, який відомий нам з дитинства, є казка. Люди також вигадували цікаві історії, щоб розповідати їх своїм дітям. Ми змалечку засинали під такі казочки: «Калиточка», «Пан Коцький», «Калинова сопілка», «Котигорошко» та інші.
Українська народна творчість має безмежні запаси, які ми повинні оберігати і передавати наступному поколінню.
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|