Історія нашої країна – це древня скарбниця героїчного минулого, яку щодня наповнюють нові події, бо вчорашній день – це вже історія. Багато злетів і падінь, надій та поразок відчували наші предки. Наша історія має й щасливі сторінки і ті, які заляпані кров’ю і слізьми. Те що і до сьогодні залишається в крові справжнього українця – це бажання бути вільним та незалежним. Дух боротьби глибоко захований у наших генетичних жилах.
Українці – нація талановитих, мужніх, розумних козаків та дівчат. Наша народність дуже давня, тому що предками були трипільці, які залишили величезний внесок у культурі нашої нації. До сьогодні збереглися відбитки цієї давньої культури у музеях та виставках. Ми пишаємось нашими давніми предками, які дали нам такий міцний генетичний код. Наступний етапом розквіту славного народу був період Київської Русі, який гідний прославляти відомих князів. Володимир Великий у дев’ятсот вісімдесят восьмому році почав поширювати християнство, після чого вона стало основною релігією у державі. Княгиня Ольга – це перша жінка, яка показала свої гарні здібності до керування державою. Вона мала гострий розум, за допомогою якого створила багато реформ. Наступним кроком у нашій історії були козацькі часи, які беруть свій початок ще з п’ятнадцятого століття. Козаками були мужні чоловіки, які завжди могли захистити свої землі і побороти ворогів. Безліч разів вони відбивали загарбників, які проливали кров на нашій Батьківщині. Козак – це символ мужності а сили. Козаками були хлопці, які вправно вміли володіти зброєю і не боялися покласти своє життя за гідну справу. Символом козаків було тяжіння до волі. Краще потрапити під меч, аніж жити в неволі. Козаки любили скакати на своїх конях по полю, розсікаючи свіже повітря. Головними серед війська козацького були гетьмани. Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Павло Тетеря, Павло Скоропадський – відомі імена, які знає кожен українець. Такими славними полководцями славиться наше козацьке минуле.
Довго Україна виборювала свою незалежність. Однією з найвідоміших спроб було проголошення незалежності тисяча дев’ятсот вісімнадцятого року Михайлом Грушевським. На міжнародній арені декілька країн визнали незалежність України. Але не довго судилось нашим предкам відчути смак свободи, вороги змогли придушити події і знов захопити нас у свої пазурі. Вже тисяча дев’ятсот дев’яносто першого року наша держава все-таки отримає таку довгоочікувану та багатостраждальну незалежність. Великою радістю це стане для українського суспільства. Сотні років наші предки боролись за неї і так міцно бажали її отримати. Але нещодавно наш народ зрозумів, що то не та незалежність, за яку боролись наші пращури. На папері ми вільні, але влада закувала нас в кайдани і не дає жити вільно. Хоча кожен для себе сам зараз вирішує – дихається йому вільно чи все-таки щось заважає відчути справжню свободу на повні груди.
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|