Скарбом державної культури є народні звичаї та традиції. Це цінність, яку пронесли наші предки крізь часовий простір і подарували нам. Народні звичаї змінюються з часом, тому що кожне покоління додає щось нове від себе. Для сучасних людей деякі звичаї є незрозумілими та дещо кумедними, проте раніше люди свято вірили у них та дотримувались. Українська культура має багато звичаїв, тому що наші предки полюбляли веселитись та придумувати якісь нові обряди, які були пов’язані із піснями і танцями. Наприклад,звичай кусання калити завжди проходить весело. Наші прадіди не мали телебачення та комп’ютерів, тому самостійно потішали себе. Вони вирішили християнські свята дещо видозмінювати і вносити в них свої звичаї. Проте і багато звичаїв мають коріння ще дохристиянські. Кожне дійство має своє джерело і обов’язково з чимось пов’язане.
Українські звичаї та обряди супроводжують людину в радості і в горі. При народжені маленької дитини виконуються народні звичаї. Також коли людина відходить до іншого світу її оточують наші обряди. У праці та у відпочинку, в свята і в робочі дні ми використовуємо народні звичаї. Наші предки зустрічали весну на Масницю. Зараз частіше зустрічається інші назва – Масляна. В цей день люди співали пісні, веселились, їли млинці, пироги з сиром, вареники з сиром та сметаною. Це свято вважається проводами зими та стрітенням весни. Ще одним цікавим українським звичаєм є сватання. В цей день хлопець приходить до будинку батьків дівчини, яка йому подобається і просить в них дозволу на одруження.
Молодий приходить зі старостами, які несуть хліб та рушники. Батьки або ж сама дівчина можуть відмовити хлопцеві. В такому випадку хліб повертається старостам, а невдасі нареченому дівчина виносить гарбуз або ж макогона. Відмова вважалася соромом, тому часто кмітливі хлопці спочатку наводили спеціальну розвідку і раніше дізнавались про плани дівчини. Такий звичай також супроводжувався піснями та жартами. Обряд сватання відображено на картинах Т. Шевченка «Старости» та М.
Пимоненка «Сватання». Мої улюблені звичаї пов’язані зі святом Трійці, а за іншою назвою – Зелені святки. Вони недарма називаються саме зеленими. Цей період символізував прихід літа і закінчення весни. На Трійцю українці свій будинок та подвір’я прикрашали татарським зіллям та іншими рослинами. Я з дитинства пам’ятаю як ми з друзями змагались хто краще прикрасить ворота, а потім обирали переможця.
Ми брали всі квітучі на той час квіти та зелені гілочки. У нашій місцевості також обов’язково скрашували будинки любистком. Він надавав краси та приємного аромату будинку.
Наші предки передали для нас багато різних звичаїв, які ми повинні оберігати та дотримуватись.
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|