В кожної людини є своя улюблена пора та погода. Я дуже люблю літо, а особливо літній дощ. Осінню дощ зовсім не такий як влітку. Холодна пора притягує сум та довготривалість. Дощ влітку проходить швидко. Він теплий та приємний. Я дуже люблю вийти на вулицю під час літнього дощу, вдихнути його аромат та насолоджуватись незабутньою красою величезних крапель неба. Запах дощику має приємну свіжість. Під час сильної спеки небеса вода стає блаженством для людей.
Дощу завжди чекали всі селяни, тому що це допомога для їхнього врожаю. Останнім часом літа спекотні і дощ не часто радує своїм приходом. Я пам’ятаю, що років п’ять тому він йшов часто. Дуже часто літні спека передувалась із дощем. Декілька годин проходить і його слідів як і не було. Тому я і люблю дощ, бо він швидко проходить і знову виходить яскраве сонечко. В дитинстві після дощу ми друзями одягали глибокі чоботи і йшли міряти калюжі. Це була незвичайна дитяча забавка, яка дуже тішила дітвору. Часто ми не вловлювали глибину калюж і побирали повні чобітки води. Було тоді за що нас лаяти мамам. Також однією з дитячих веселощів було проїхатись велосипедом по калюжі. Високі хвилі розходяться від коліс велосипеда і утворюють бурхливе море. Хтось один їхав велосипедом, а інші глядачі спостерігали поруч і безтурботно раділи такому видовищу.
Одного разу ми з подругою вирішили відправитись у невеличку подорож нашими двоколісними транспортами. День радував своєю гарною погодою та яскравим сонечком. Ми виїхали за межі містечка і попрямували глухою дорогою. Нам було дуже цікаво розглядати нову місцевість та відчувати себе на відкритій природі. Ведучи цікаву бесіду, ми розглядали навколишнє середовище. Швидко йшов час і ми не помітили, як заїхали вже дуже далеко, тому потрібно повертатись додому. І тут ні звідкись найшла чорнюща хмара і закрила все небо. Почався сильний вітер і полився дощ, як з відра. Це була сильна буря, яка збивала яблука з дерев, які росли обабіч дороги. Соняхи на полі так розмахували своїми головами, здавалось, що вони зараз всі відпадуть. Ми спочатку вирішили сховались під старою грушею, але груші так боляче били по тілу, що сил більше не було там залишатись. Збоку стояв невеличкий ліс і ми вирішили там заховатись. Проте крони дерев не надали нас порятунку у такій ситуації. Дощ був настільки сильним, що пробивався крізь будь-яке листя і своїми холодними краплями покривав наші тіла. В той час нас переповнював сильний страх і ринули такі думки, що ми з того лісу вже не вийдемо.
Яскраві блискавки пробивались крізь чорні хмари і лякали нас ще більше. На щастя, буря була не довгою і погода знову повеселішала. Переживши такий страх, ми вже знали, що далеко від дому не можна їздити. Після цього я зрозуміла, що приємний літній дощик може перетворитись у страшну бурю, яка може забрати людське життя. Тому всім потрібно знати правила поведінки у таких ситуаціях, бо примітивні знання можуть іноді рятувати людські життя.
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|