Все школьные сочинения по литературе

Мені з дитинства запам’ятались мамині слова про те, що не можна викидати хліб. А також те, що хліб не може бути несмачним. Я тоді з подивом слухала і не розуміла, але коли підросла і трішки ознайомилася з нашою історією, мені все стало зрозуміло.

Є в народів така річ як генетична пам'ять. Кожна нація всотує як губка пам'ять про трагедії, які з нею ставалися і з плином років ця пам'ять виявляється у певному ставленні до деяких речей, слів, вчинків. В українців пам'ять про голодомор трансформувалась у поважне ставлення до хліба.

Страшні то були часи. Люди не мали жодної крихти хліба. Важко уявити собі, але люди мусили їсти траву, кору, коріння кущів, листя, дрібних тварин… Серце крається, коли читаєш у підручниках про те, чим мусили люди харчуватися і як пухли з  голоду. Часом в школі посидиш кілька уроків, а животик вже проситься на обід. І здається, що голод заважає думати. Але люди в голодомор не їли місяцями! В них відбирали останнє, навіть в дітей, навіть і немовлят і нікого не хвилювало те, до яких страшних наслідків це призведе.

Тому хліб для українців – це святиня. Українці здавна були аграріями. Робота на землі – це їхній промисел.  Дбайливо вони доглядали свою землю, турбувались про кожну зернинку, про кожний колосочок, коли на їхню територію прийшов ворог і відібрав те, що вони створювали своїм потом і руками. Люди в часи голодомору ладні були на що завгодно піти лише за скоринку хліба. Сьогодні в супермаркетах запаси хліба поповнюються по кілька разів на день, дозволити купити собі буханку хліба може кожна людина, кожна родина. Але люди пам’ятають, навіть якщо не усвідомлюють цього, вони пам’ятають про все. Дбайливо загортають хліб у пакетик, несуть додому. Вдома оберігають його від засихання та псування, з’їдають до останнього шматочка. Що залишилося – роблять сухарі. Але не викидають. Деякі бабусі навіть вважають, що викинути хліб – це гріх.

Я не можу сказати, що це гріх. Але це неправильно. Треба мати повагу до чужої праці, адже хліб – це чиясь робота. Робота трудівників-хліборобів, пекарів, фасувальників. Перед тим як потрапити на прилавок, хліб проходить чималу дорогу. І, крім того, чи не здригнеться серце від спогаду про те, скільки наших співвітчизників загинуло від голоду? А скільки б їх залишилося живих, якби вони мали цей самий шматочок запашного хліба?

Тому не викидайте хліб! Не будьте байдужими до страшної трагедії свого народу.