Наша планета – це неймовірне місце. Її населяє величезна кількість цікавих створінь, істот. Тут вам і величні слони, і мужні тигри, і мільйони комах, риб, дикі та свійські тварини, хижаки та травоїдні. Їх всіх і не злічити! Але особливе захоплення у мене викликають птахи.
Птахам відкрито те, що не доступне всім іншим істотам на землі – небо. З висоти свого існування вони можуть спостерігати за життям на землі, вони бачать міста, гори, ліси з вишин і чи не найближче з усіх знаходяться до сонця та місяця.
Людина завжди прагнула в небо, воно завжди її манило своєї таємничістю та загадковістю. Людина постійно хотіла завоювати небо, осягнути його. Людство навчилося літати, але робити це так, як птахи, воно не зможе ніколи.
Птахи символізують політ, свободу, простір. Є в Біблії історія про потом, коли для того, щоб дізнатися, чи зійшла вода, у вільний політ випустили птаха. Ще одна цікава історія, пов’язана з птахами, стосується історії Київської Русі.
Згідно з легендою, княгиня Ольга для того, щоб помститися за смерть свого чоловіка, відправила в Коростень птахів, котрі спричинили пожежу Іскоростеня.
Показовим є також те, що в людей загальновизнаним символом миру є голуб, а символом вірності в коханні – лебеді. Люди асоціюють себе з совою або з жайворонком. Птахи непомітно вплітаються в світогляд людей, в їхню мову та уявлення про світ. Можливо, це не просто збіг, а свідчення про те, наскільки людина захоплюється цими вільними створіннями, яким даровано можливість наблизитись до неба та поглянути на світ згори.
Особливу цікавість у мене викликають перелітні птахи. Ці істоти долають відстань у сотні тисяч кілометрів, коли настають морози і вони не можуть більше тут прохарчуватися. Зиму вони проводять в далеких країнах, де повно їжі та тепла.
Але, коли в ріднім краю повертається тепло, ці птахи повертаються додому. Частина з них гине під час перельоту, не витримує. Але інша частина повертається на Батьківщину, звивати гнізда та заводити пташенят. Можливо, це просто їхній внутрішній інстинкт чи то природний механізм, котрий покликаний зберегти цю популяцію, але є в цьому щось романтичне. Птахи ніби серцем відчувають, де їхня рідна земля і линуть до неї, не залишаються в краю, де вічне літо, а повертаються туди, звідки знову треба буде відлітати з настанням зими.
Є все-таки щось спільне між птахами і людьми: люди теж тікають туди, де краще. Але дуже часто вони вже не повертаються до своєї Батьківщини.
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|