«Ти знаєш, що ти – людина? Ти знаєш про це чи ні?» - запитує у своєму вірші талановитий український поет Василь Симоненко. Дійсно, чи замислювались ми колись про це? Що означає насправді бути людиною?
З точки зору фізіології чи анатомії, ми всі – люди. Кожен з нас має голову, руки, ноги. Ми дихаємо, споживаємо їжу, дорослішаємо, старіємо. Від інших живих істот на планеті Земля ми відрізняємось тим, що маємо інтелект і мову. Невже цього досить? Чому ж тоді Василь Симоненко так наголошує на тому, що потрібно усвідомлювати себе людиною? У чому ж секрет?
Кожна людина – це неповторна та унікальна особистість. У нас може бути однаковий колір очей або волосся, ми можемо бути дуже схожими зовнішньо, але у кожного з нас свій світогляд та своє власне світосприйняття. Кожен з нас має свої особливості, таланти. Хтось вміє гарно співати, хтось пише вірші. У душу кожного з нас Творець заклав якусь особливість, родзинку. Навіть відбитки пальців у кожного з нас мають свої особливі візерунки. Це саме підтверджує у своєму вірші поет Василь Симоненко.
Також поет розмірковує про те, що колись обов’язково настане момент, коли нас не стане на цій землі. Але натомість прийдуть інші люди, які також будуть жити у цій країні. Будуть ходити цими ж самим вулицями. Купувати в магазинах продукти, їздити влітку на море, гуляти в парках. У тих нових людей так само будуть якісь проблеми, втрати й перемоги. Вони так само, як ми зараз, будуть радіти й сумувати, кохати й ненавидіти. У них буде своє життя так само, як у нас зараз. Що ж залишається нам зараз робити? На це питання також поет дає нам відповідь. Він радить нам пам’ятати про те, що ми маємо цінувати все, що у нас є зараз, саме в цей момент. Потрібно не зволікати, а поспішати. Поспішати кохати, поспішати радіти життю, досягати чогось.
Людина – це почесне звання, що подароване нам долею і природою. Ми повинні пам’ятати про це і ніколи не забувати. Природою нам даровані численні багатства.
Нам же лишається тільки помічати все це, цінувати та берегти. Бо так чи інакше, а одного разу настане момент, коли для нас все це зникне. Але поки ми живемо, поки дихаємо цим повітрям, поки закохуємось та мріємо. І кожна наша мрія – унікальна, бо вона наша. Кожна наша посмішка, кожна сльозинка, що падає з наших очей, унікальна й неповторна. Так само й кожна людина – це унікальна й неповторна особистість. Давайте ж бути вдячними, давайте цінувати це життя і насолоджуватись ним!
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|