Я народився і живу на прекрасній землі. Тут зелені луки, високі гори, глибокі моря та мальовничі гаї. Тут жовте поле пшениці на обрії межує з синім небом. Це – Україна. Це – моя Батьківщина, моя рідна земля. Тут жили мої пращури – сміливі й хоробрі козаки. Мій дід захищав Україну під час Другої світової війни. Він боровся за те, що наша країна була вільною від фашистсько-німецьких загарбників. Коли я виросту, я теж буду захищати свою Батьківщину, щоб ніхто не посмів на неї напасти.
Батьківщина у кожного може бути тільки одна так само, як рідна мати. І ми усі повинні бути гарними синами й доньками своєї матері-України. Наша земля сповнює нас сили, мужності й відваги. Вона надихає нас рухатися вперед і ніколи не стояти на місці.
Про Україну написано багато натхнених віршів та поем. На нашій землі жили такі геніальні поети та письменники, як Григорій Сковорода, Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Олесь Гончар та інші. Кожен з них прагнув присвятити своїй Батьківщині найкращі слова, оспівати її та звеличити.
Мені дуже подобається вірш Василя Симоненка «Лебеді материнства». У цій поезії автор пише про те, що можна вибрати абсолютно все: друзів, дружину. Тільки рідну матір та Батьківщину обирати ми не можемо. І тому потрібно понад усе любити, цінувати й шанувати свою Батьківщину, свою рідну країну, так само, як рідну матір.
Мені дуже подобається цей вірш. Я вважаю, що кожен сучасний українець та українка повинні взяти собі ці рядки за зразок і не забувати ніколи.
Нехай наша Батьківщина буде сильною, квітучою, єдиною та незалежною. Бо ніде у світі більше нема такої країни, як наша. Україна – це чарівний квітучий, багатий край, де живуть відважні, сміливі та щасливі люди. Ми отримали цю країну собі у спадщину від великих князів київських, від хоробрих воїнів-козаків. Тому ми повинні берегти та захищати нашу землю!
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|