Щодня ми промовляємо десятки й сотні слів. Якісь слова ми промовляємо часто. Наприклад, слова «мама», «тато». А от слова «кенгуру» чи «екскаватор» за день можемо не промовити жодного разу. Тим не менш, слова нас оточують постійно. За допомогою слів, ми відповідаємо на уроці, спілкуємося з друзями та рідними, читаємо книжки. Усе це може відбуватися завдяки мові.
Мова – це основний засіб спілкування та передачі знань. За допомогою слів ми пізнаємо світ та самих себе. Для кожного предмета, кожного явища, кожної тварини у мові є найменування так само, як у кожної людини є ім’я.
Мова – це скарбниця нації. Уся мудрість нашого народу міститься у мові. З давніх-давен прийшли до нас народні казки та прислів’я, пісні та байки.
Мова – це наше найбільше багатство. Але для того, щоб повноцінно користуватися ним, ми повинні спочатку пізнати всі її тонкощі, вивчити правила, засвоїти граматику. Саме для цього ми й вивчаємо у школі рідну мову, бо без неї ми будемо безпорадними та німими.Мова може бути витвором мистецтва, бо талановиті поети вміло римують слова, створюючи довершені вірші. Та водночас слово може бути зброєю. Згадайте, як часто ми ображаємось на чиїсь слова, а інколи і самі можемо висловити якийсь докір чи образу. Тому й кажуть, що словом можна вдарити, поранити серце людини. Потрібно бути дуже уважними до того, що і як ми говоримо. Не дарма існує така приказка: «Слово – не горобець, вилетить – не спіймаєш». Інколи буває дуже складно загладити свою провину. На щастя, є у мові такі слова, за допомогою яких можна людину підбадьорити, подякувати, вибачитись, тобто загоїти душевні рани. Якщо так сталося, що наше зле слово поранило когось, слід сказати: «Пробач, будь ласка». Якщо хтось зробив для вас добру справу, треба обов’язково сказати: «Дякую!».
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|