Іван Котляревський – відомий автор «Енеїди» - першого твору нової української літератури. Проте письменник ознаменувався не лише бурлескно-травестійною поемою, а й новаторством в іншому роді літератури – драмі. Твір Івана Котляревського «Наталка Полтавка» є першоджерелом у розвитку української драматургії. Після виходу в друк, народна п’єса змінила історію становлення драми в Україні.
«Наталка Полтавка» наповнена великою кількістю народних елементів. В ній яскраво виражений побут українців, їх звичаї та традиції. У драмі використовується багато українських пісень: «Віють вітри, віють буйні», «Сонце низенько, вечір близенько», «Гомін, гомін по діброві», «Ой під вишнею, під черешнею». Усього у тексті налічується двадцять дві пісні. Не рідко у творі чують народні прислів’я та приказки: «Знайся кінь з конем, а віл з волом», «Не дуже довіряй своєму серцю: сей віщун часто обманює», «Краще умерти, як з немилим жити» та багато інших. За допомогою цього прийому автор зробив твір цікавим для читання та легким для перегляду. Іван Котляревський колоритно зображає образи героїв п’єси, їх зовнішній вигляд та мову. Головна дійова особа – Наталка на довгі роки увібралась в образ еталону української дівчини. Вона вирізняється з-поміж інших багатством своєї душі, красою, розумом та працьовитістю. Котляревський оспівує у творі духовну велич простої дівчини-селянки. Ось так автор описує Наталку: «Золото – не дівка! Наградив Бог Терпилиху дочкою. Окрім того, що красива, розумна, моторна і до всякого діла дотепна – яке в неї добре серце, як вона поважає матір свою, шанує всіх старших за себе, яка трудяща, яка рукодільниця, що й себе і матір свою на світі держить» Це жінка, яка заради кохання готова йти на великі жертви, проте любов до матері перемагає і Наталка погоджується вийти заміж за Возного. Наприкінці велике почуття бере свій верх і Наталка з Петром зливаються в подружній парі. Образ такої унікальної дівчини в майбутньому використовували різні письменники. Тарас Шевченко, Григорій Квітка-Основ’яненко та багато іншим митців користувались еталоном такої жінки тривалий час. До цього часу така красуня залишається великим скарбом і, на мою думку, сучасні дівчата повинні прагнути до того, щоб стати таким ідеалом.
Над музичним оформленням п’єси працювали Микола Лисенко, Анатолій Барсицький, Алоїз Єдлічка, Опанас Маркович, Микола Васильєв, Володимир Йориш та інші. У тисяча вісімсот дев’яностому році Микола Лисенко поклав твір на музику і його п’єса сколихнула простір всієї світової драматургії.