Тарас Шевченко – незвичайний український поет. Він зміг стати символом нашого народу, його невід’ємною часткою. Його внесок у становлення української мови, літератури на національності неможливо визначити, але він безмежний.
Тарас Шевченко – в першу чергу художник. Він створював визначні картини і саме за талант до малювання він був викуплений з кріпацтва відомим митцем. Однак більшості народу Тарас Григорович відомий все-таки як поет, як співець українського життя, художник українського села, недолі. Його прозвали Кобзарем саме за те, що він не боявся писати правду, зображувати знедолене життя нашого народу таким, як воно є. За це більшу частину свого життя він вимушений був провести в ув’язненні.
У творчому доробку художника – поезії, поеми, кілька оповідань. Одним з найвідоміших його віршів є поезія «Мені тринадцятий минало». Цей вірш автобіографічний. Він розповідає про дитинство Тараса, про те, чим він займався, будучи дитиною. Орієнтовно його можна розділити на кілька частин, котрі емоційно відрізняються одна від одної. Перша частина – зображення дитинства хлопчика. Він пасе овець, милується сонцем. Потім зустрічається з дівчинкою. Зображені в цих частинах діти – наївні, щирі. Ці картини наповнені позитивом, якоюсь тугою. Але потім до автора приходить розуміння, що в нього нічого немає: так воно і було насправді, в його житті. Він пас чужих овець, жив в чужій хаті, їв у чужих людей. Доля Тараса Шевченка була дуже не простою, а дитинство – нещасним.
Остання частина поезії – це кульмінація всього твору. «Бридня! А й досі як згадаю, то серце плаче та болить! Чому господь не дав дожить малого віку у тім раю!». Цими словами засвідчуєься те, що автор визнає: життя в дитинстві все-таки було для нього раєм, тією частиною його існування, коли він був найщасливішим.
Умер би, орючи на ниві,
Нічого б на світі не знав.
Не був би в світі юродивим,
Людей і бога не прокляв!
Дорослий Тарас – людина, котра знала багато поневірянь та горя, він розуміє гірке становище людей в Україні, розуміє безправність своїх громадян і це не дає йому спокійно жити, турбує його та постійно хвилює. Останній рядок є найбільш експресивним, він вказує на глибокий відчай поета, його страх та розчарування в житті, людях і богові. У цих рядках зосереджено весь його біль та бажання щось змінити при відсутності такої можливості.
Цей вірш є знаковим в творчості письменника. Його недарма вивчають в школах і, якщо будь-кого запитати, що він пам’ятає з творчості письменника, то майже всі одразу згадають цю поезію. На мою думку, для цього є кілька причин. По-перше, це автобіографічність вірша: в ньому зосереджено реальні картини життя письменника та його настрої. По-друге, експресивність вірша: він насичений емоційно, емоції змінюються від рядка до рядка. Від яскравої картини дитинства в полі за селом до відчаю дорослого поета. Це не може залишити нікого байдужим. По-друге, це форма поезії. Всі вірші Тараса Шевченка відрізняються простотою форми, рими та ритму, їх легко вчити та запам’ятовувати. Через це його прозвали Кобзарем, тобто співцем українського народу, бо його твори легко можна було запам’ятати та відтворити по пам’яті навіть най безграмотнішій людині. А такими були більшість населення України в часи кріпацтва, коли жив Тарас Шевченко.
Отже, можна зробити висновок, що поезія «Мені тринадцятий минало» - яскравий зразок творчості відомого українського поета, котрий займає чільне місце в ряду української поезії. Це маленька перлинка української літератури, котра зайняла своє почесне та вічне місце в пам’яті українського народу та його історії.
| Следующая > |
|---|