Автором кіноповісті «Зачарована Десна» став талановитий письменник та кінорежисер Олександр Довженко. Це відомий патріот, майстер своєї справи та просто людина з великої літери. Все, за що брався митець складалось у нього найкращим чином. Олександр Довженко писав чудові твори та знімав заворожуюче відео. Своїми здібностями він звернув на себе увагу всього світу. Важка доля талановитого Олександра Довженка не примусила його зупинитись та створити такі шедеври:
«Земля», «Ягідка кохання», «Вася реформатор», «Повість полум’яних літ», «Україна в огні», «Щоденник» та наша улюблена «Зачарована Десна». Майстерність слова у «Зачарованій Десні» просто заворожує. Ніби текст написав зрілий чоловік, але читаєш неначе почерк маленького хлопчика. Автор так детально та по-дитячому зумів передати думки та почуття Сашка, що він читання не можна відірватись. Можливо, спогади з дитинства так чітко затримались у голові письменника, що він писав твір прямо зі своїх відчуттів та згадок. Кіноповість є улюбленим твором у списку літератури в школі, всі діти читають його з величезним задоволенням. І ми, читаючи текст на уроках літератури, не могли відірвати вух від слухання та голосно сміялися разом із вчителем над кумедними моментами сюжету.
Кіноповість має двоплановий сюжет – ведеться розповідь маленького хлопчика, яка переплітається зі зрілими думками дорослого чоловіка. Основною ідеєю написання твору є опис свого дитинства, сільських людей, рідного краю та природи. З детальних зображень навколишнього середовища відразу відчувається сила любові Сашка до природи. Автор із задоволенням згадував своє дитинство, свою домівку, тому вирішив створити таку повість, щоб поділитись своїми враженнями з навколишнім світом. У тексті часто зустрічають гумористичні картини, які роблять твір приємним для читання. Олександр Довженко приємним спогадами згадував людей, які його оточували: мати, дід Семен, прабаба Марусина. З особливим трепетом автор писав про свого батька: «Скільки він землі виорав, скільки хліба накосив! Як вправно робив, який був дужий і чистий. Тіло біле, без єдиної точечки, волосся блискуче, хвилясте, руки широкі, щедрі. Як гарно ложку ніс до рота, підтримуючи знизу шкоринкою хліба, щоб не покрапать рядно над самою Десною на траві. Жарт любив, точене, влучне слово. Такт розумів і шанобливість. Зневажав начальство і царя».
Я пам’ятаю, як ще у дитячому садочку мама мені читала «Зачаровану Десну». Саме з того часу я дуже люблю цей твір та впевнена, що в майбутньому і я буду читати та прививати у своїх дітей любов до цього шедевру.