Хоча Олекса Стороженко не найвідоміший письменник в Україні, проте він збагатив скарбницю української літератури історичними творами та текстами гумористичного характеру. Це людина із зразковим володінням української мови та величезним талантом до написання прекрасних шедеврів. У текстах Олекси Стороженка головним героєм є справжній українець з гарним почуттям гумору та патріотичною душею. Іван Франко говорив про Олексу: «Без сумніву, талановитий оповідач і добре володіє українською мовою, але брак вищої освіти і життєві обставини не дозволили йому виробити настільки ідейного способу думання і настільки глибокого розуміння людського життя, щоб із талановитого анекдотиста він зробився дійсним художником». Богдан Лепкий же назвав його одним «із кращих козацьких патріотів».
Ставлення інших митців до Олекси Стороженка було різним, проте зараз, через багато років, ми можемо справедливо оцінити його творчий доробок. Написання творів державною мовою не даремно привертало так багато уваги. На перших етапах своєї літературної творчості Олекса Стоженко надавав перевагу російській мові і писав нею такі твори: «Рассказы из крестьянского быта малороссиян», «Братья-близнецы», «Былое, не минувшее» та інші. Після випуску журналу «Основа» погляди російськомовного письменника змінились і він почав писати українською мовою. Дослідники поділяють творчість митця на три групи: твори на історичну тематику («Голка», Закоханий чорт»); твори етнографічного характеру («Два брати», «Скарб», «Дурень»); твори-анекдоти («Вуси»).
Ми постійно замислюємось над питанням «Що ж таке щастя». Для кожної людини щасливі моменти життя полягають і різних речах. Хтось щастя бачить у багатстві, для когось сім’я є найголовнішою ціллю життя, а деякі люди не уявляють своє буття без шаленого кохання. Тему щастя Олекса Стороженко піднімає у творі «Скарб». Він описує життя Павлуся, який ніколи не докладав якихось зусиль для кращого життя, але все в нього складалось добре. Автор вуалізовано показує нам щастя героя, приховуючи справжнє ставлення до такого способу існування. З одного боку наче все добре, але з іншого ніхто б не хотів мати такого життя як у Павлуся.
Даний твір відносять до групи текстів етнографічного характеру, тому що у ньому є багато фольклорних елементів. У тексті наявний казковий сюжет, яким автор з самого початку відкриває нам історію. Письменник також вкрапив у розповідь легенду, у якій розповідається про дохлого хорта, який перетворився у скарб. Ще одним доказом того, що у творі присутні фольклорні елементи є наявність прислів’я та приказки, фразеологізму.
Олекса Стороженко за допомогою повчального змісту свого твору намагається прив’язати читачеві гарні риси доброти, чуйності, працьовитості та порядності, але засуджує заздрість, підступність і головне – такий спосіб життя як у Павлуся. Отже, потрібно задуматись над своїм існуванням і визначити правльний шлях у свої долі.