Роман Миколи Гоголя «Тарас Бульба» - це твір про патріотизм, любов до Вітчизни та здатність до самопожертви. Ключової подією роману є те, що син Тараса Бульби, відважного козацького старшини, закохується у представницю ворожої нації. Але найстрашніше те, що він не просто таємно плекає до неї кохання, а тікає до неї, залишивши своїх побратимів. І це заборонене тогочасними законами кохання стає приводом до страшної трагедії: батько відбирає життя у власного сина.
По-різному можна ставитися до цього вчинку: хтось засуджує, мовляв, зрадив батьківщину та покинув власну армію. А хтось шукає йому виправдання: кохання все виправдовує. На мою думку, про ці події не можна судити однозначно, адже щоб зрозуміти дати цьому адекватну оцінку, треба пожити в той час, побути в свідомості тих людей.
У романі чітко протиставляється дві позиції, що втілені в образах синів Тараса Бульби. Два його сини - це два полюси. Один – сила, мужність, відданість козацьким ідеалам, завзятість та войовничість. Інший – це чутливість, душевність, закоханість. Автор майстерно змальовує різницю між світоглядами двох синів, а посередником між ними є їхній батько – Тарас Бульба, який також є для них і суддею. Саме він наважується на страшний нелюдський вчинок: вбивство власного сина. Він навіть не витрачає багато часу на роздуми чи вигання, це рішення приходить миттєво.
Слова «Я тебе породив – я тебе і вб'ю» стали певною мірою афористичними. Вбивство Тарасом своїх дітей у романі і до сьогодні є чи не найдискусійнішим питанням в літературі. Чи міг він вчинити інакше? Чи є цьому злочинові виправдання? І взагалі – а чи можна вважати це злочином? Тарас Бульба був козаком. Справжнім, сильним, принциповим козаком. Перед питанням відданості Батьківщині всього нічого не було, бо це питання було найпершим в його житті. Навіть любов до дітей не стала йому на заваді. Ця людина була настільки принциповою, що нам важко це зрозуміти, адже сьогодні складно уявити людину, яка б змогла навіть просто зректися від дітей, не кажучи вже про їх вбивство.
Роман «Тарас Бульба» показує нам приклад відданої боротьби за рідну державу, повного відстоювання своїх принципів. Головний герой взяв на себе право вершити долю своєї дитини, пояснюючи це тим, що він же і дав це життя, а, отже, має право і забрати його. Але, на мою думку, сучасна людина розуміє, що людське життя – це найвища цінність. Ніхто не має право забирати життя в людини, навіть її батьки.