Я дуже люблю подорожувати. На щастя, моя родина щоліта вибирається кудись їздити. Ми подорожуємо автомобілем. Я обожнюю ці поїздки! Наша остання подорож тривала цілий тиждень і я її ніколи не забуду!
Все почалося з того, що ми вирішили поїхати на море. Зазвичай ми їдемо туди на потязі, але цього разу обрали автомобіль: так виявилося значно швидше. Якихось 5 годин – і ми були в Одесі! Я люблю знаходитись на дорозі, їхати кудись далеко-далеко, особливо, коли навколо ніч. Ми зупиняємося на спеціальних зупинках, п’ємо чай, батьки п’ють каву, зустріваємося ще з десятками таких же подорожуючих як і ми. І це так захоплює! Домівка залишається позаду, а попереду – лише дорога та нові емоції.
В Одесі ми провели 4 дні. Ми накупалися в морі, наїлися морозива, нагулялися в гомінливому місті. Це місто мене завжди приваблювало, хоча була я там лише двічі. Вперше – коли була ще дитиною маленькою, років зо три. І вдруге цього літа. Тепер я змогла роздивитись Одесу ще краще: це місто радості, сміху, позитивних емоцій та усміхнених людей.
Після того, як ми зібрались, тато сказав, що додому ми не поїдемо. Натомість, ми вирушили в нову цікаву для нас місцевість – у Волинську область, а саме – на Шацькі озера! Це був надзвичайний сюрприз! І хоча дорога лежала неблизька, ми всі мали піднесений настрій! Для чого ще літо, як не для тривалих подорожей? І ми вирушили в далеку дорогу!
Весь шлях і спостерігала з вікна, як змінювалися міста, села, пейзажі. Я намагалася помітити найменші відмінності в природі і населених пунктах різних областей, але не могла: Україна всюди однаково привітна, зелена та прекрасна. Після прибуття на місце, ми мали гарно відпочити, адже дорога справді втомлює. Однак, нам було не до того! Після поселення в мальовничий будиночок, ми вирушили на пошуки того самого озера, заради якого приїхали. Сонце як раз наближалось до горизонту, спадав вечір. І те, що ми побачили, не зрівнялося б ні з яким морем! Рівненька поверхня блискучого озера потопала в останніх сонячних промінцях. Довкола було тихо, спокійно, над берегами водойми нависали прекрасні розлогі дерева. Озеро було таким великим, що з першого погляду нагадувати навіть море. Але від моря його відрізняє відсутність хвиль та невимушена спокійність.
Я підійшла до берега, зняла тапці і ступила в воду. Вона була тепла, лагідна та ніжна. Під ногами в мене знаходилась глина. Пізніше ми дізналися, що в цьому озері повно лікувальної глини, котру тутешні жінки використовують в різних рецептах краси для обличчя та тіла. Наступні кілька днів ми провели на березі красивого озера. Цей відпочинок значно відрізнявся від того, який був в Одесі: тут було тихо, спокійно, тут не було гучної музики, великої кількості людей. Це був справжнісінький відпочинок душі.
Накупавшись в чудо-озері, надихавшись свіжим повітрям, ми через 5 днів почали збиратися додому. Ця тривала поїздка була дуже веселою, насичено, цікавою! Мені дуже сподобалось! Дорога додому, як завжди буває, здалася мені дуже швидкою. За вікном минали дерева, села, міста і скоро ми опинилися вдома, а з нами залишилися лише прекрасні спогади про незвичайний відпочинок.
Колись я хочу ще раз відвідати чудове Шацьке озеро! Мені здається, саме в таких місцях починаєш розуміти всю красу та велич нашої природи, її безмежну чистоту та недоторканість. В таких місцях люди ще зберегти до неї шану та любов. Коли знаходишся в такому місці, виникає бажання берегти все довкола, не засмічувати, турбуватися до довкілля. Тому відвідування таких місць має бути обов’язковим для кожної людини! Сподіваюсь, наступного літа ми обов’язково повернемося в те чудесне місце!
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|