Прочитавши оповідання «Перевтілення» Ф. Кафки я поставила собі запитання: Грегор – людина чи комаха, яка не має нічого людського?
На мою думку, він усе своє життя був тим самим жуком, в якого він перетворився згодом. Він робив усе для сім’ї і нічого для себе. У подальшому членів його сім’ї не хвилювало його положення, адже вони думали про грошові проблеми.
Здавалось би, коли Грета грала на скрипці, усі присутні мали слухати цю чарівну мелодію із задоволенням, оскільки кожна людина потребує аби в її буденному житті було щось прекрасне й неповторне. Але батько й матір розчарувалися у своїй доньці, оскільки вони очікували чогось більшого та вагомішого. Незважаючи на те, що Грегор був на той момент лише маленькою комахою, але саме його причарувала та музика, яку подавала слухачам його сестра.
Він думав: «…Вони нічого не розуміють, а я хочу забрати її до себе в кімнату, щоб вона грала лише для мене… я буду тріщати й шипіти, якщо хтось намагатиметься її забрати…».
У кінці твору, та й навіть у його середині, Грегор вважає себе тягарем для власної сім’ї, він хотів позбавити своїх рідних від такого тяжкого тягаря, так і сталося. Але безперечно можна сказати одне: Грегор Замза був людиною до останнього свого подиху, незважаючи на таку жахливу зовнішню оболонку.
| < Предыдущая |
|---|